Гамарня (Кам'янець-Подільський район)
Гама́рня — село в Україні, у Новодунаєвецькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваНазва Гамарня, найймовірніше, походить від польського слова «hamernia» — ковальський цех, нині вже застаріла назва для металообробного закладу, металоплавильні, водяної кузні. Виплавкою заліза в минулі часи займалися не тільки на Поліссі, але й на Поділлі. У руднях використовували досить поширений болотний залізняк, або болотну руду. Приміщення, де виплавляли залізо, в більшості випадків димарнею або гамарнею. Звідси й промисел називався гамарництвом, а село, де він був поширений — Гамарнею. Спочатку село носило назву Адолина або Аделіна Слобода, яка походила від імені власниці села - Аделі Вільямовській. Згодом за селом закріпилася сучасна назва. Географія Село Гамарня розташоване в середній частині Подільської височини (Придністровська височина) у долині річки Ушиця (ліва притока Дністра). Гамарня входить до складу Морозівського старостинського округу. Центр округи — село Морозів розташоване за 3 кілометри на захід від Гамарні. До центру громади - містечка Дунаївці — 22 кілометри, до Кам'янця-Подільського — 60 кілометрів, до Хмельницького — 65 кілометрів. КліматГамарня знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. За рахунок відсутності людей, природа повертає своє, погорби засіються само-насадження, відновлюються екосистеми та лісові насадження. ІсторіяСело Гамарня виникло у другій половині XVIII століття. Входило до складу Солобковецької волості Ушицького повіту Подільської губернії. З 1923 року Гамарня у складі Морозівської сільської ради Новоушицького району, з 3 червня 1925 року — Солобковецького району, з 1959 року — Дунаєвецького району. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади. В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор. Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу». По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. З 1991 року в складі незалежної України. 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новодунаєвецької селищної громади.[1] 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[2] Село почало розпадатися у 80-х роках, коли звідти стала виїжджати молодь – або в сусідні села, або в місто. До початку ХХІ століття там було три господарства. Зараз господарських книгах залишилось 13 домогосподарств, в яких ніхто не проживає. У всіх зареєстрованих господарствах є спадкоємці, тому село не зникає з карти.[3] По всій країні таких мертвих сіл сотні, якщо не більше. Державні структури досить погано працюють в цьому напрямку, одні поселення потрібно вивести з реєстрів, через відсутність мешканців, інші, особливо коло великих міст, перевести у вищі категорії населених пунктів. НаселенняЗа переписом населення України 2001 року в селі мешкало 5 осіб.[4] Згідно перепису 2015 року селі числилась одна особа, яка там не жила. Станом на 2022 рік селі не залишилось жодного жителя. МоваУ селі були поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року. Галерея
Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
