Залісці (Кам'янець-Подільський район)
Залі́сці — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваНазва села походить від назви людей за місцем проживання «залісці» — «ті, що живуть за лісом». Початково в історичних документах також згадується як «Залісся». ГеографіяПодільське село Залісці розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України. Поблизу села бере початок струмок, що впадає річку Мукшу. Через Залісці проходить автошлях Т 2308. КліматЗалісці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту. Історія![]() У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Чемерівці, Балина, Залєше і Лищовче були в управлінні Домаратка Фурмановського та Дороти і Петра Сбикловських[1]. Перша згадка про село Залісся, так тоді звалися Залісці, датується в офіційних документах 1493 роком. В 1565 році присутні згадки про Залісці, як маєтність Вальковського. 1648 року побудований парафіяльний храм Успіння Пресвятої Богородиці коштом місцевого землевласника Залевського спочатку з дерева, але з часом зазнав руйнації. На його місці 1791 року місцевий поміщик Іван Комарницький побудував новий костел з дубового дерева. Мав 3 престоли, орган. Навколо костелу дерев'яна огорожа, у яку вбудована на чотирьох дерев'яних стовпах дзвіниця з трьома дзвонами. Парафіян — 2448. Настоятель — ксьондз Г. Яворський (з 1841 р.), 3 служники: органіст Станіслав Василевський, прислужники Іван Горбачевський та Миколай Слободинський. У радянські часи цю святиню знищили. Сільська церква Покрови відома з 1740 року – дерев’яна триверха споруда. Нова дерев’яна церква збудована в 1744 – 1750 роках – існувала до побудови в 1888 році церкви Успіння. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій. В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор. Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу». Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. У 1960—1962 роках в лісах поблизу селища починається будівництво військової частини під назвою «Об'єкт 669». 1972 році на базі військової частини починає діяти Науково-вимірювальний пункт (НВП 19), пізніше реорганізований в Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля (ЦПОСІ та КНП). З 1991 року в складі незалежної України. У 90-ті роки під опікою священика Марка Бзінковського у Залісцях було споруджено новий мурований костел, який 5 червня 1995 року консекрував єпископ Ян Ольшанський.[2] 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Дунаєвецької міської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей. 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[4]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1482 особи, з яких 679 чоловіків та 803 жінки[5]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1321 особа[6]. Згідно перепису 2015 року в Залісці мешкало 1253 осіб, населення села скоротилось на 5,15 % порівняно зі 2001 роком та на 15,45 % зі 1989. МоваУ селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Релігія
Пам'ятки
Відомі людиНародилися
Проживали
Світлини
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia