Після здобуття мистецької освіти був направлений до Опішні, де протягом 1968—1973 років обіймав посаду головного художника на заводі «Художній керамік». Мешкав в Опішні в будинку на вулиці Агропунктівській, № 15, квартира № 1[2]. З 1973 року працював у Києві, у Музеї народної архітектури та побуту України, де завідував експериментальними майстернями, очолював відділ народних художніх промислів; у 1979—1992 роках працював у Творчо-виробничому об'єднанні «Художник». З початку 1990-х років має свою майстерню на території Києво-Печерської лаври[3].
фаянсові декоративні полумиски з підполивними розписами на історичні теми: «Козак Мамай», «Еней», «Козак Мамай і молодиця», «Рідна мати моя», «У Києві на Подолі козаки гуляють», «Роксолана», «Ой дуб, дуба, дуба», «На вулиці музика грає», «Ой у лузі над водою калина цвіте», «Одарка», «Карась», (1968—1972), «Україна» (1988);
оформлення станцій метро: у Харкові — «Левада» (1974, знищено), «Київська» та «Студентська» (1979, у співавторстві з Наталією Черновою); у Києві «Оболонь» (1981, композиція з кованого металу «Театральна Україна»);
Перша персональна виставка картин художника «Під сяйвом Лаври» відбулася в Києві 2014 року[7].
У серпні 2015 року в Харкові в творчому клубі «Вітальня на Дворянській»[8] і в січні 2016 року в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві пройшли виставки під гаслом «Твої таланти, Україно», де експонувалися твори мистецької династії Чернова та Ганжі[9].
Мистецтвознавчий доробок
Автор книги «Таємниці українського рукомесла», що вийшла друком 1996 року в київському видавництві «Мистецтво» накладом 2500 примірників. Ілюстроване видання знайомить читачів з багатовіковим надбанням українських народних майстрів, розвитком і сучасним станом українських народних промислів та з особливостями художніх ремесел[10]. Також автор мистецтвознавчих статей, зокрема:
