Гольша́нські (пол.Holszańscy, біл.Гальшанскіе, лит.Alšėniškiai) — литовсько-руський князівський рід XIII—XVI ст[1]. У другій половині XV століття рід Гольшанських розділився на дві гілки, представники однієї з яких володіли містом Дубровицею, за що стали називатися Гольшанськими-Дубровицькими, Гольшанськими на Дубровиці, або Дубровицькими[ком. 1][2][3].
Зображення князів Ольшанських. Розписи нартексу Успенського собору. XVIII ст. Фото кінця ХІХ ст.
Є версія[джерело?], що своє походження Гольшанські ведуть від молодшого брата Гедиміна — Ольгіманта.
За хронікою Биховця представників роду — Гольша був братом Великого князя Литовського Тройдена й входив до найближчого оточення великого князя Литовського Вітеня.
Володіння
1280 року було засновано поселення в Ошмянському повіті (нині с. Гольшани Гродненської області, Білорусь), що й стало родовим гніздом Гольшанських.
Рід мав володіння в Україні (на Поліссі — Дубровицьке та Степанське князівства), у Білорусі (Гольшани, Глузьк, Романов в Ошмянському повіті), Литві.
Юрій Семенович Гольшанський (1410—1456) — 1452 року отримав Горбаків. Був одним з керівників литовського посольства на сеймі 1446 року щодо відмови Казимира Ягеллончика на право брата наслідувати польську корону.[5].
Марія Юріївна Гольшанська (?—1586) — дружина 1) Андрія Якубовича Монтовта; 2) Михайла Тихновича Козинського та 3) Андрія Курбського, князя з династії Рюриковичів, з яким розлучились, стосунки залишились ворожими. Близько 1581 року подала на нього позов до суду митрополита через незаконне, на її думку, розлучення. У відповідь він записав в актові книги гродського суду Володимира на неї брехливий донос про її зради, привів 2 свідків. Справа закінчилась укладення мирової між колишнім подружжям.[6]