Гольшанська Василіса АндріївнаВасиліса Гольшанська, звана Білухою (Wasilisa Holszanska, prozwiszczom Bełucha)[a] — старша донька литовсько-руського православного князя, намісника київського Андрія Івановича Гольшанського від Олександри Дмитрівни Друцької. Жінка Івана Володимировича Бєльського. ЖиттєписІще геть юною вона втратила батька, тож разом з матір'ю й сестрами Софією та Марією замешкувала при дворі свого вуя, кн. Семена Друцького. На сторінках Хроніки Биховця, створеної в середині XVI століття людиною із кола, близького до Гольшанських, віднаходиться легендарна оповідь сватання к Василісі та її середульшій сестрі польського короля Ягайла. Той, мовляв, вертаючись посполу із Вітовтом після смоленського походу, навідавсь в Друцьк. Там на обіді у Семена Дмитровича допіру овдовілий монарх й завважив двох його вродливих племінниць, надумавши одружитись з молодшою Софією. У Василіси ж він запримітив вусики, що, на його гадку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а позаяк був підстаркуватий, то «не смів на неї понадитись». За тогочасним звичаєм вважалось ганьбою видати молодшу доньку перед старшою, одначе вихід швидко знайшовся: Василісу заручили із кн. Іваном Володимировичем, братаничем Ягайла, що його супроводжував. Подружжя дочекалось 4 синів (Іван, Януш, Федір і Семен) та 4 доньок:
Десь у листопаді 1432 р. Василіса з дітьми й казною чоловіка трапила в полон до Свидригайла, що здійснював похід на Литву. По кончині чоловіка доживотно тримала Смольняни[be] Оршанського повіту, який відтак перейшов сину Семену, а в 1522 — к Костянтину Острозькому (з правом осадження міста, будівництва замку та встановлення торгу)[2]. Інколи в літературі — з легкої руки історика Юзефа Вольфа — подибується хибне твердження, що Гольшанська буцімто стала вдруге дружиною якогось кн. Михайла Семеновича. Див. такожПримітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
