Гольшанська Василіса Андріївна

Василіса Гольшанська, прозвана Білухою[a] (рус. Wasilisa Holszanska, prozwiszczom Bełucha; пом. пред 25 серпня 1484) — старша донька литовсько-руського православного князя, київського намісника Андрія Івановича Гольшанського й Олександри Дмитрівни Друцької. Жінка кн. Івана Бєльського.

Життєпис

Ще геть юною вона лишилась без батька й відтоді замешкувала разом із матір'ю і сестрами — Софією та Марією — при дворі свого вуя Семена Друцького, в гурті його синів, осторонь можних стриїв і тітки. Близько 1421 року дівчина пошлюбила небожа польського короля Ягайла, котрий, своєю чергою, під час навідин ВКЛ зимою 1420/21 року обручивсь з середульшою сестрою Василіси; це сталось, либонь, по намові вел. кн. Вітовта[1].

На сторінках Хроніки Биховця, створеної у середині XVI століття наближеним до кола Гольшанських автором, історія обросла легендарними звістками: мовляв, заручини одбулися в Друцьку, куди Ягайло з Вітовтом та Іваном Володимировичем прибули після смоленського походу. За обідом у Семена Дмитровича доперва овдовілий король, чия «wżo tretiaia żona była umerła bez płodu», зауважив двох його юних вродливих племінниць, надумавши побратись з Софією; у Василіси ж він помітив вусики, що, на його думку, свідчило про міцне здоров'я дівчини, а оскільки був уже дійшлого віку, то не смів на неї понадитись. Тогочасний звичай, щоправда, не допускав, аби молодшу дочку видавали перед старшою, одначе вихід хутко знайшовся: В. Гольшанську засватали братаничу Ягайла.

Подружжя дочекалось 4 синів (Іван, Януш, Федір і Семен) та 4 доньок:

Десь у листопаді 1432 р. Василіса з дітьми та казною чоловіка трапила в бран к вел. кн. Свидригайлу, котрий саме здійснював похід на Литву (мабуть, її схопили в обійсті, розміщеному на захід від р. Березини)[3].

По кончині чоловіка пожиттєво тримала Смольняни[be] Оршанського повіту, який відтак перейшов сину Семену, а в 1522 — до Костянтину Острозькому (з правом розширення й осадження міста, будівництва замку, відкриття торгу або корчми)[4].

Інколи в літературі — з легкої руки історика Юзефа Вольфа — подибується хибне твердження, що Гольшанська буцімто стала вдруге дружиною якогось кн. Михайла Семеновича.

Див. також

Примітки

  1. За припущенням польського історика Яна Тенговського[pl], свій придомок, спімнутий єдино Хронікою Биховця, дістала від назви чоловікової посілості, розташованої понад р. Обша на північний схід од Смоленська. Втім, не слід виключати й іншого пояснення.
  1. Maleczyńska, Ewa (1936). Rola polityczna królowej Zofii Holszańskiej na tle walki stronnictw w Polsce w latach 1422–1434. 19. Towarzystwo Naukowe, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego pod Zarządem J. Filipowskiego: 24—25.
  2. Чарняўскі Ф. Нататкі да генеалогіі князёў Адзінцэвічаў і Падбярэзскіх // Герольд Litherland. — 2013. — № 19. — С. 70.
  3. Полехов С.В. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века / отв. ред. Б. Н. Флоря. — Москва : «Индрик», 2015. — С. 87-88. — ISBN 978-5-91674-366-1.
  4. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. — Т. 2. — СПб., 1848. — С. 146

Література

  • Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90–93. — ISBN 83-913563-1-0
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya