Гордова Тамара ФедорівнаТамара Федорівна Гордова́ (нар. 30 серпня 1948, Цвітне) — українська художниця декоративного розпису, мистецтвознавець і педагог; член Черкаської організації Спілки радянських художників України з 1984 року[2]. ЖиттєписНародилася 30 серпня 1948 року в селі Цвітному (нині Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) в сім'ї народних майстрів Федора та Марини Гордових[2]. 1954 року родина переїхала до Черкас, де Тамара закінчила школу № 20[3]. Протягом 1967—1970 років працювала декоратором Черкаського міськпромторгу[2]. 1974 року успішно закінчила Одеське театрально-художнє училище, здобувши спеціальність художника-оформлювача сцени[1][3]. Навчалася у Костянтина Стамерова, Леона Альшиця, В. Бабиніна[4]. У 1975—1980 роках обіймала посаду завідувача групи естетики Центру наукової організації праці «Укрсільгосптехніки»; з 1980 року — у Черкаських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду Спілки радянських художників України[2]. 2005 року закінчила факультет мистецтвознавства та критики Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де навчалася у Віктора Джулая, Володимира Могилевського, Юрія Белічка, Олександра Сєдака, Олександра Федорука[5]. Здобула спеціальність «образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Викладає прикладну графіку в Східноєвропейському університеті імені Рауфа Аблязова в Черкасах. Мешкає в Черкасах, в будинку на вулиці Сумгаїтській, № 69, квартира № 53[4]. ТворчістьПрацює у галузях станкового живопису (пише натюрморти), графіки, ужиткового мистецтва (декоративний розпис, писанкарство), театрально-декораційного мистецтва. Створює картини на полотні та папері, використовуючи кольорове тло переважно темних відтінків. Тематика картин переплітається з пісенним, поетичним та етнографічним фольклором. Композиції мають геометричну структуру (квадрати, прямокутники, кола), що символізує давню гармонію між людством і природою. Образи творів спираються на народні традиції, поєднують елементи живопису та графіки, а символізм підсилюється психологічною глибиною та метафоричністю зображень людей, птахів і квітів[2]. Серед робіт:
У Черкаському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка оформила вистави: «Крихітка» (1996), «Курочка ряба» (1997), «Браво, Маестрик» (1998). У 1996 році в Національному дендропарку «Софіївці» в Умані здійснила художню постановку свят «Софіївка–200»[2].
З 1976 року учасниця багатьох всесоюзних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Персональні виставки відбулися у Каневі у 1976, 1980, 1987, 1992, 1996—1997, 1999, 2005, 2023[f] роках, Черкасах у 1976, 1978, 1982, 1986, 1993, 1996, 1998, 2005 роках, Києві у 1977, 1980, 1982, 1996, 2001, 2024[g] роках, Умані у 1979, 1987 роках, Ленінграді у 1981 році, Івано-Франківську у 1986, 1998 роках, Львові у 1987, 1989, 1996 роках, Луганську в 1990, 1999, 1993—2005 роках, Коломиї у 1986 році, Сумах, Лебедині, Ромнах, Конотопі, Луцьку в 1987 році, Хмельницькому у 1989 році, Варшаві та Гданську в 1990 році, Чернігові у 1994 році, Ніжині у 1995 році, Прилуках у 1996 році, Москві у 1997 році, Ужгороді, Тернополі, Бережанах у 1998 році, Стаханові та Чигирині у 1999 році[2], Переяславі у 2024—2025 роках[h][11]. Роботи художниці прикрашають експозиції близько 30 музеїв України, зокрема, крім вище згаданих музеїв, зберігаються у Бережанському, Волинському, Вінницькому, Конотопському, Тернопільському краєзнавчих музеях, Національному музеї декоративного мистецтва України в Києві, Запорізькому, Лебединському, Луганському, Сумському, Черкаському, Івано-Франківському художніх музеях, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Національному музеї у Львові[2]; в приватних колекціях України, музеях та приватних колекціях Англії, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю, Канади, Сполучених Штатів Америки, Франції, Молдови, Польщі, Російської Федерації[3]. МистецтвознавствоАвторка публікацій[12]:
Відзнаки
Виноски
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia