Депорта́ція украї́нців у Радя́нському Сою́зі — інструмент радянської національної політики сталінських часів. Депортація українців являла собою насильницьке переселення останніх у віддалені місцевості СРСР, де вони розміщалися у спецпоселеннях.
Хронологія
У 1925—1928 роках провадила роботу так звана тристороння комісія УРСР, БРСР та РРФСР щодо перерозподілу кордонів, і як наслідок роботи тієї комісії та розподілу кордонів з українських земель Стародубщині, Білгородщини, Орловщини, Дону були депортовані на Зелений, Малиновий та Сірий Клин сотні тисяч українців.
1930 року СРСР розпочав зачистку західних кордонів — і знову депортації українців.
Так звана «куркульська» висилка 1930—36 років забрала знову десятки тисяч українців.
Уже восени 1939 року перша хвиля депортації охопила польських осадників, які виселялися разом із сім'ями. Протягом грудня 1939 — березня 1940 роках із Західної України та Західної Білорусі було депортовано понад 137 тисяч осіб. Їх виселяли в північно-східні області РРФСР, Комі АРСР і Казахстану.
Друга хвиля депортації прокотилась у квітні 1940 року, коли було вивезено заможних селян — «куркулів» (до 6 тисяч сімей із Західної України та Західної Білорусі). Всього із Західної України в 1939—1940 роках було вислано до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на Північ, за різними підрахунками, від 10 до 20 % населення. Чимало невинних людей, яких німецько-радянська війна застала в місцевих тюрмах, було знищено[1].
28 листопада 1947 міністр внутрішніх справ СРСР С. Круглов направив заступнику голови Ради міністрів СРСР Л. Берії повідомлення про переселення з західних областей України 26460 сімей (76268 осіб) «активних націоналістів і бандитів». 21197 сімей (61066 осіб) на роботу у вугільній промисловості східних районів СРСР, інші 5264 сім'ї (15202 особи) в Омську область.
Репресії в Україні (1917—1990 рр.): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик / Авт.-упор. Є. К. Бабич, В. В. Патока; авт. Вступ. Статті С. І. Білокінь. — К.: Смолоскип, 2007. — 519 с.
Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи. Том 1. Дослідження / Юрій Макар, Михайло Горний, Віталій Макар, Анатолій Салюк. — Чернівці: Букрек, 2011. — 880 с. : іл.
Антонюк Я. Протидія підпілля ОУН(б) депортаціям на території Волині та Полісся в післявоєнний період // Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки. Луцьк, 2011. Вип. 6. С. 100–105.
Антонюк Я. Неизвестная страница депортаций в Казахстан: Лебяжинское подполье (апрель 1941 г. – ноябрь 1942 г.) // Оралдың ғылым жаршысы. Научно-теоретический и практический журнал. Уральск. № 1(172) 2019. С. 46-53.