Діалекти японської мови

Діалекти японської мови
Поширені:	Японія
Класифікація:	Японсько-рюкюські мови; Японська мова; Діалекти японської мови
Групи:	Східні діалекти Західні діалекти Діалекти Кюшю

Японська мова поділяється на східні, західні та кюшюйські діалекти^[1].

Історія

З модернізацією наприкінці 19 століття уряд та інтелігенція сприяли утвердженню та поширенню літературної мови. Регіональні мови та діалекти зневажалися та придушувалися, тому місцеві жителі почувалися неповноцінними через власні "погані" та "ганебні" мови та діалекти. Мовою викладання^[en] була стандартна японська, і деякі вчителі карали учнів за використання діалектів або інших мов, особливого розмаху подібна практика набула в Окінаві та Тохоку (див. також Рюкюські мови #Історія і Діалектна картка^[en]). Схожі практики також мали місце в інших країнах, як от бергонья^[en] (дискримінація окситанської мови) у Франції та політика «Welsh Not»^[en] (утиски валлійської мови) в Уельсі. З 1940-х до 1960-х років, у період націоналізму Сьова та, згодом, післявоєнного економічного дива, зусилля з заміни регіональних діалектів і мов на літературну японську набули найбільшого розмаху.

Зараз літературна японська мова поширилася по всій країні, а традиційні регіональні різновиди японської занепадають через розвиток освіти, телебачення, збільшення кількості транспорту, концентрацію населення в містах тощо. Однак регіональні різновиди не були повністю замінені стандартною японською. Поширення літературної японської означає, що регіональні різновиди тепер цінуються як «ностальгічні», «зворушливі» та маркери «дорогоцінної місцевої ідентичності», а багато носіїв регіональних діалектів поступово подолали почуття меншовартості щодо своєї природної манери розмови. Контакт між регіональними різновидами та стандартною японською мовою створює нові регіональні мовні форми серед молоді, такі як окінавський різновид японської мови^[2]^[3]^[4].

Див. також

Примітки

↑ Бондарук, Вікторія. Діалектна лексика на матеріалі японської мови (PDF). rep.knlu.edu.ua.
↑ Satoh Kazuyuki (佐藤和之); Yoneda Masato (米田正人) (1999). Dōnaru Nihon no Kotoba, Hōgen to Kyōtsūgo no Yukue (яп.). Tōkyō: The Taishūkan Shoten (大修館書店). ISBN 978-4-469-21244-0.
↑ Anderson, Mark (2019). Studies of Ryukyu-substrate Japanese. У Patrick Heinrich; Yumiko Ohara (ред.). Routledge Handbook of Japanese Sociolinguistics (англ.). New York: Routledge. с. 441—457.
↑ Clarke, Hugh (2009). Language. У Sugimoto, Yoshio (ред.). The Cambridge Companion to Modern Japanese Culture. Cambridge: Cambridge University Press. с. 56—75. doi:10.1017/CCOL9780521880473. ISBN 9781139002455. P. 65: "[...] over the past decade or so we have seen the emergence of a new lingua franca for the whole prefecture. Nicknamed Uchinaa Yamatuguchi (Okinawan Japanese) this new dialect incorporates features of Ryukyuan phonology, grammar and lexicon into modern Japanese, resulting in a means of communication which can be more or less understood anywhere in Japan, but clearly marks anyone speaking it as an Okinawan."