Есперанто-Ліга Боснії і Герцеговини
Ліга есперанто Боснії і Герцеговини (есп. Esperanto-Ligo de Bosnio kaj Herzegovino, босн. Savez za Esperanto Bosne i Hercegovine) — організація боснійських есперантистів, секція Всесвітньої Есперанто-Асоціації. ІсторіяУ Боснії і Герцеговині першим відомим есперантистом був Драгош Славич. У 1908 році він опублікував перші правила есперанто в «Торгово-ремісничому календарі». У 1910 році в Сараєво було засновано Товариство есперанто «La Stelo Bosnia» («Боснійська зірка») і було видано перший путівник по есперанто. Рух есперанто активізувався між двома світовими війнами, коли в колишній Югославії уже було близько 10 000 есперантистів. За часів найбільшої кризи Руху, під час Другої світової війни, у 1943 році, у Ливно відбулася єдина зустріч есперантистів в окупованій Європі, серед яких найвідомішим був Іво Лола Рибар[bs]. В 1949 році було утворено Спілку есперантистів Боснії і Герцеговини. Інтерес до руху знову зростає, у 1955 році в Сараєво проходить Конгрес есперантистів Югославії, а в 1973 році — Конгрес Всесвітнього молодіжного альянсу есперанто. У 1974 році Спілка есперантистів була перейменована на Лігу есперанто; формувалася Молодіжна спілка есперанто. Це був період найбільшого поширення руху. Щороку організовувалися Першотравневі зустрічі, на яких навчалися до 800 учасників; організовуються фестивалі та змагання. У цей період есперанто-організації діяли в 40 містах по всій республіці. У 1980-х роках було проведено два наукові симпозіуми: «Мова та расизм» і «Мова та міжнародне спілкування». У 1990 році в Сараєво відбувся Конгрес сліпих есперантистів. Після здобуття незалежності та громадянської війни настала велика криза в русі есперанто. В 1992 році Ліга есперанто Боснії та Герцеговини стала незалежною і була прийнята до складу Світової організації есперанто. Під час війни велика кількість членів виїхала з країни або загинула, а зв'язки між організаціями в різних містах розірвалися. Проте щотижня на радіо Боснії та Герцеговини транслювались радіопередачі на есперанто, спрямовані на поширення правди про події в країні. Тексти радіопромов були опубліковані в окремій книзі. Ліга есперанто залишилася без своїх приміщень та частини архіву. Після закінчення війни діяльність Ліги була спрямована у напрямку проведення курсів, активізації видавничо-гуманітарної діяльності та міжнародного співробітництва. На запрошення Каталонської асоціації есперанто[ca] в 1996 році група з 15 дітей 20 днів гостювала в Іспанії. Діти з Каталонії побували в Сараєво у 1998 році. Група есперантистів з міста Сен-Назер (Франція) у 1996 році протягом 10 днів приймала 15 дітей з Боснії та Герцеговини. Франція також приймала в 1998 році молодих людей із громади Нові-Град, які проживали в містах, де мешкали есперантисти — ініціатори запрошення. У 1997 році почав виходити журнал «Bosnia Lilio» («Боснійська лілія»), того ж року було створено гуманітарну організацію «Espero[eo]» («Надія»), а в 2000 році було відновлено Спілку молодих есперантистів Боснії і Герцеговини. У 2001 році в Сараєво відбувся семінар з питань міжнародної солідарності. З 21 по 28 березня 2004 року у Сараєво відбувся семінар Всесвітньої організації молодих есперантистів. У заході взяли участь 40 учасників із 17 країн (Боснія і Герцеговина, Чехія, Франція, Нідерланди, Хорватія, Італія, Македонія, Німеччина, Норвегія, Росія, США, Словаччина, Словенія, Сербія та Чорногорія, Швеція, Велика Британія, Венесуела). За останні десять років члени Ліги есперанто Боснії і Герцеговини брали участь у молодіжних та універсальних конгресах, а також у численних семінарах та інших зустрічах. ДіяльністьОсновна мета Ліги есперанто Боснії та Герцеговини — поширення міжнародної мови есперанто серед молоді держави, розвиток Руху есперанто та організація членства для практичного використання есперанто у міжнародних відносинах з метою усунення мовних бар'єрів, зміцнення миру, захисту прав людини, зміцнення взаємоповаги та дружби, обмін духовними благами. Програмними завданнями організації є:
Сферами діяльності асоціації є: організаційна робота, виховна робота, міжнародна співпраця, інформаційно-пропагандистська робота, видавнича діяльність. Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia