Жуківці (Жмеринський район)
Жуківці́ — село в Україні, у Жмеринській міській громаді Жмеринського району Вінницької області. На південний схід від міста Жмеринка. Розташоване неподалік від залізниці. ТранспортАвтошляхиЄ автодорога на Жмеринку, Станіславчик. Залізничне сполученняНа околиці села розташований зупинний пункт Жуківці на електрифіковані залізниці напрямку Жмеринка — Вапнярка — Одеса. Там зупиняються приміські електропоїзди сполученням Вапнярка — Жмеринка і регіональний поїзд сполученням Київ — Рахни. Сусідні станції — Ярошенка, Жмеринка. Сусідні вузлові станції — Жмеринка, Вапнярка. На ст. Вапнярка можна здійснити посадку на електропоїзди до Котовська, Одеси, а також Христинівки (через Ладижин, Зятківці), пасажирські поїзди до ст. Одеса, Умань, Черкаси. На ст. Жмеринка можна пересісти на приміські електропоїзди до
Електропоїзди на шляху прямування від Жмеринки до Жуківців проходять такі станції та зупинки: Садова. На шляху від Жуківців до Вапнярки — Будьки, Митланівка, Ярошенка, Краснівка, Бушинка, Рахни, Шпиків, Юрківка, Шура, Журавлівка. Вартість проїзду
Також можна здійснювати посадку на пасажирські поїзди на ст. Рахни, Ярошенка, Жмеринка, Вапнярка. ІсторіяРосійська імперія За результатами Всеросійського перепису 1858 року в селі Жуківці нараховувалось 166 ревізьких душ (чоловіків) і 174 жінки. (Джерело — ДАВіО Ф-Д-200 Опис 1 Справа 628 сторінка 14зв). У 1859 р власником села був поміщик Семашко Іван Миколайович — Колезький Секретар Вінницької Повітового Комітету по продажу гарячих напоїв. Йому належало в цей час 165 ревізьких душ. (Джерело — ДАВіО Ф-Д-200 Опис 1 Справа 232 сторінка 26зв). У 1863 р. в селі Жуківці Семашко мав у власності вже 173 ревізькі души. (Джерело — ДАВіО Ф-Д-206 Опис 1 Справа 4 сторінка 108). У 1890 р. в наявності в Жуківцях було 250 чоловіків і 245 жінок. (Джерело — ДАВіО Ф-Д-200 Опис 1 Справа 628 сторінка 14зв). За результатами Всеросійського перепису 1897 р. населення Жуковець складало 333 чоловіки та 340 жінок, разом 673 людини. (Джерело — ДАВіО Ф-Д-255 Опис 1 Справа 11 сторінка 94). Сталінські чисткиУ кінці 30-х років XX століття в с. Жуківці Сталінським комуністичним режимом проводились репресії. Документальне підтвердження про це нам дає справа № 1978[1] Вінницького Обласного Управління НКВС, під час розгляду якої були засудженні три мешканця села Жуківці: Кузьмін Омельян Тимофійович (1897—1938), Лисаков Єрміл Іванович[2] (1895—1938) та Дєнісов Міна Григорович (1904—1938). У с. Жуківці в 1935 р. закрили церкву. Людям не було де проводити релігійні обряди (хрещення, вінчання, похорони тощо). У 1936 р. колишній дяк старовірської церкви Кузьмін Є. Т. збирав гроші на відкриття церкви в Жуківцях та 4 рази з односельцями ходив до Жмеринки та писав заяву з клопотанням про відкриття Церкви релігійної громади в Жуківцях. Але їм було відмовлено. Коли біля закритої церкви зібралось 30-40 віруючих, було вирішено пити до Жуківецької сільради з вимогою відкрити церкву. Але тодішній голова сільради, який одночасно був ще й голова Жуківецького колгоспу ім. Кірова Трєпко Андрій Микитович (1903 р.н.), у поновленні богослужінь у церкві відмовив. У відповідь на це Кузьмин Є. Т. почав посилатись на статтю 124 нової «сталінської» конституції, де було сказано, що держава відокремлена від церкви. І ось вже 14 серпня 1937 р. тодішній голова Жуківецької сільради Трєпко Андрій Микитович дає свої вкрай негативні свідчення[3] [4] проти односельців у справі № 1978 Вінницького обласного управління НКВС. У той час віруючі люди, залишившись без можливості ходити до церкви, почали таємно збиратись по ночах в помешканнях Лисакова Є. І., Дєнісова М. Г., Кузьміна Є. Т. і Тимофїїва С., де проводили релігійні обряди (хрещення, вінчання тощо). Дяк Кузьмін збирав гроші, щоб відправити ходаків до Києва та Москви, щоб вже там подавати клопотання про відкриття церкви в с. Жуківці. Але НКВС про ці зібрання та наміри стало відомо через свою агентуру, свідчення яких також є у справі. Наприклад, на зібрання ходила мама тодішнього бухгалтера колгоспу Викулова Савви Нестеровича, свідчення[5][6][7] якого від 14 серпня 1937 року проти своїх односельців ви можете прочитати самі. В справі є свідчення і помічника бухгалтера (рахівника) колгоспу Сероіжко Павла Лукіча[8][9] та декількох інших. Арешт відбувся 28 серпня 1937 р. Трійка Управління НКВС по Вінницькій області після 1 місяця «допитів» визнала винними 4 жовтня 1937 р. Кузьміна Омельяна Тимофійовича, Лисакова Єрміла Івановича і Денісова Міну Григоровича в контрреволюційній діяльності та присудила по 10 років трудових таборів (ГУЛАГу) кожному. Всі троє вони загинули в таборах праці, не пробувши там і року. Дяк Кузьмін Омельян Тимофійович загинув в Ухтпечтаборі (Комі АРСР) 13.03.1938 р., не провівши там і півроку. Лисаков Єрміл Іванович загинув 4.09.1938 р. Він не витримав і року в самому суворому трудовому таборі СРСР — в Усть-Вимському таборі НКВС СРСР (Комі АРСР). Дєнісов Міна Григорович загинув 3.08.1938 р. в Комі АРСР, також не провівши в таборі і року. Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 р. всіх трьох засуджених було реабілітовано. Такі події відбувались в с. Жуківці Жмеринського району Вінницької області в 1935—1937 гг. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Жмеринської міської громади[10]. _P1740017.jpg) 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Жмеринського району, село увійшло до складу новоутвореного Жмеринського району[11].12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Жмеринської міської громади[10]. Природа, кліматПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
_органам_НКВД_от_14_августа_1937_г..jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}