Жмеринка (станція)
Жме́ринка (також Жме́ринка-Пасажи́рська) — позакласна сортувальна станція Південно-Західної залізниці. Основна станція Жмеринського залізничного вузла. Розташована в однойменному місті Вінницької області. Споруда вокзалу — головна пам'ятка міста та пам'ятка архітектури місцевого значення — неодноразово входила до списку 15 найгарніших вокзалів країни[1][2][3]. Напрямки сполученняВід станції Жмеринка відгалужуються лінії у чотирьох напрямках: ІсторіяСтанція відкрита 1865 року між селами Велика та Мала Жмеринка, на місці дубового пралісу, в ході з будівництва залізничної лінії Київ — Балта (1865—1870) та визначила наперед розвиток Жмеринки як залізничного селища, що сприяло його зростанню й розбудові.
У 1866 році акціонерному товариству «Де-Врієр і Ко» було надано дозвіл на спорудження другої ланки магістралі на південь, до Чорного моря — лінії від Києва до Балти завдовжки 457 км. Траса мала пролягати через Козятин та Жмеринку[4]. Рух поїздів залізничною лінією Одеса — Жмеринка — Київ розпочався 8 червня[джерело?] 1870 року, лінією Жмеринка — Волочиськ — у вересні 1871 року, Жмеринка — Могилів-Подільський — 30 вересня 1892 року. Жмеринка набула статусу великого залізничного вузла на початку 1890-х років, тому доволі гостро постало питання спорудження просторого вокзального приміщення. За часів СРСР на залізничній станції Жмеринка було збудовано низку додаткових приміщень, переходів тощо. 1 серпня 2025 року «Укрзалізниця» повідомила про аварію на станції Жмеринка, в ході якої з рейок зійшов один з вагонів приміського електропоїзда та секція некерованого електровоза, який виїхав назустріч електропоїзду. Постраждалих у результаті події не було, аварія суттєво не вплинула на рух пасажирських поїздів[5][6]. ВокзалПершу будівлю вокзалу споруджено під час будівництва залізничної лінії Київ — Балта, яким керувала французька компанія «Де-Врієр» і Ко на чолі з французьким підприємцем Фільолем[4][7]. Другу будівлю зведено у 1899—1904 роках[7]. Для будівництва вокзалу було запрошено Валеріяна Рикова та Івана Беляєва. Нагляд за будівництвом здійснював архітектор Зиновій Журавський, який значно доповнив проєкт Рикова (фактично переробив на місці). Вокзал зведений у вигляді корабля, що прямує до моря та став одним з найкращих у тодішній Російській імперії. Жмеринський вокзал є величною будівлею зі складним плануванням, фасади якої виконані в стилі історизму, а інтер'єри з початку 1900-х років — у стилі модерну. У стилі модерну також виконані павільйони підземного переходу, облаштованого на початку ХХ століття[8]. Для перевезення пасажирів і вантажів новий вокзал і станцію «Жмеринка» відкрита 1 вересня 1904 року (за старим стилем). З цього приводу в Петербурзькому в журналі «Зодчий», у вересні 1904 року, було розміщене повідомлення: «Першого вересня поточного року на станції Жмеринка відкрито та освячено величний вокзал у вигляді корабля». Спорудження Жмеринського залізничного вокзалу, який невдовзі обріс інфраструктурою — церквою, пересильною в'язницею і, звичайно, численними обслуговуючими закладами, у тому числі і шинками, позитивно позначилось на розвиткові містечка. Вокзал зазнавав руйнування та подальші реставрації та наразі не зберігся його первісний вигляд. За часів СРСР на залізничній станції Жмеринка зведено низку додаткових приміщень, переходів тощо. Однак зберегти цілісність будівлі вокзалу у радянський час не вдалося: на привокзальній площі для потреб і зручності громадського і приватного транспорту прибраний збудований у комплексі фонтан, а в залах після ремонтів зникли ліпні прикраси, картини та позолота на стелях, також із так званої «царської кімнати» (де, за переказами, перебував імператор Микола II) — великий круглий стіл, обтягнутий зеленою тканиною. З 1991 року, з набуттям Незалежності України, в умовах економічних труднощів підтримувати бодай задовільний стан споруди взагалі стало важко, і лише у другій половині 2000-х років здійснено низку заходів для упередження подальшої руйнації вокзалу[9]. У 2011—2013 років тривала капітальна реставрація вокзалу[10]. З 2001 по 2011 роки біля вокзалу стояв пам'ятник Остапові Бендеру в образі актора Сергія Юрського, але в процесі реконструкції 2011 року його було демонтовано. На встановлення пам'ятника не було дозволу і він стояв на місці водопровідних мереж. Питання про повернення пам'ятника, який містяни вважають одним із символів Жмеринки, було відкритим до 2019 року. До того ж він вимогав відновлення[11]. Питання про повернення та відновлення пам'ятника Остапові Бендеру все ж таки було вирішено і 27 жовтня 2019 року у Жмеринці на привокзальній площі відбулося його урочисте відкриття[12]. Пасажирське сполученняНа станції Жмеринка зупиняються поїзди далекого та приміського сполучення[13]. Деякі поїзди, що курсують зі сторони Вінниці у Гречанському напрямку, прямують без заходу на станцію Жмеринка. Середній час зупинки поїздів на станції складає близько 20 хвилин, для деяких поїздів здійснюється зміна локомотивних бригад. Актуальний розклад поїздів є можливість переглянути на офіційному вебсайті «Укрзалізниці».
Галерея
Див. також
Примітки
Джерела і посиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Жмеринка (станція)
Панорами |
Portal di Ensiklopedia Dunia