Замок Гардікі (Керкіра)

**Замок Гардікі**
Замок Гардікі
	Замок Гардікі
	39°28′36″ пн. ш. 19°53′6″ сх. д. / 39.47667° пн. ш. 19.88500° сх. д.
Тип	замок
Статус спадщини	пам'ятка археології Греціїd
Країна	Греція
Розташування	Керкіра
Архітектурний стиль	Архітектура Візантійської імперії
Стан	руїни
	Замок Гардікі (Керкіра) (Греція)
	Замок Гардікі у Вікісховищі

Замок Гардікі (грецька: Κάστρο Γαρδικίου) — візантійський замок XIII століття на південно-західному узбережжі острова Керкіра, Греція та єдина збережена середньовічна фортеця в південній частині острова.^[1]^[2]^[3] Він був побудований правителями Епірський деспотата^[4] і був одним із трьох замків, що захищали острів до венеційської ери (1401–1797). Три замки утворили оборонний трикутник: Гардікі охороняв південь острова, замок Кассіопі на північному сході та Ангелокастро на північному заході.^[5]

Заснування та розташування

Замок датується тринадцятим століттям і розташований на низькому пагорбі біля села Агіос Маттайос, яке розташований вище.^[6]^[7] Засновник замку, не відомий, але вважається, що його збудували або Михайло I Комненос, або його син Михайло II Комненос, правителі Епірський деспотата.^[7] Безпосередньо на південь від замку розташоване озеро Корисія, яке відокремлене від моря вузькою смугою суші.^[8]^[9]

У фундаменті фортеці Гардікі були виявлені фрагменти, характерні для античних споруд, що дозволяє припустити наявність тут більш древніх поселень^{[джерело?]}. На місці замку в скельному укритті Грава Гардікі були знайдені залишки палеолітичної епохи, починаючи з 20 000 р. до н. е., включаючи кам'яні знаряддя мисливців-збирачів та кістки тварин, які були вилучені і експонуються в Археологічному музеї Керкіри.^[10]^[11]

Розташування Гардікі на вузькому південно-західному фланзі Корфу забезпечило захист полів та південних низин Керкіри. Поблизу фортеці також розташовані селища Гардікі та Месонгі (відстань — 4 км).^[3]^[12]

Архітектура

Стіни замку Гардікі утворюють восьмикутник, які укріплюють вісім міцних веж, прикрашених рядами плиток. Для будівництва стін використовувалися частини старих споруд цих місць, в тому числі і древніх храмів.^[1]^[6]^[7]

Вісім веж мають квадратну форму, контур фортеці майже еліптичний. На вершині південної вежі є сліди каплиці із залишками релігійних фресок зображень святих.^[1]^[4] Вежі хоч перебувають і не в належному стані, проте все ще зберігають свою висоту.^[1] Вхід в замок зберігся, але його інтер'єр зруйнований.^[8]^[9] Раніше споруда мала два головних входи але сьогодні використовуються тільки південні ворота^{[джерело?]}.

Замок Гардікі вважається одним із найпомітніших архітектурних решток на Іонічних островах разом з Ангелокастро, замком Кассіопі та двома венеційськими фортецями міста Керкіри, Старого та Нового форту.^[13]

Керкірський шляхтич Андреа Мармора, найдавніший історик Корфу в середньовічні часи, у своїй книзі «Della Historia di Corfù» 1672 р. згадує, що деспоти Епіру прикрашали місто Корфу «найблагороднішими будівлями» та будували оборону в інших місцях на острів, включаючи фортеці Гардікі та Ангелокастро.^[14]^[15]^[16]^[17]

Посилання

↑ ^а ^б ^в ^г Stamatopoulos, Nondas (1993). Old Corfu: history and culture (3 ed.). N. Stamatopoulos. p. 166. The Byzantine Fortress at Gardiki The only remaining ancient fortification in the southern part of the island is the ruined fortress of Gardiki on the lower…
↑ DK Publishing (1 May 2012). Top 10 Corfu & the Ionian Islands [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.] DK Publishing. p. 80. ISBN 978-0-7566-9434-0
↑ ^а ^б Мессонгі. Відпочивай.ТОП - ваш провідник у світі подорожей. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019.
↑ ^а ^б Edwards, Nick. (2003). The rough guide to Corfu. London: Rough Guides. ISBN 1843530384. OCLC 59367694.
↑ Dēmētrēs Philippidēs (1983). Greek Traditional Architecture: Eastern Aegean, Sporades-Ionian Islands [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]. 1. Melissa. p. 222.
↑ ^а ^б A. B. Tataki (Director of Research of the National Hellenic Research Foundation) (1983). Corfu: History, Monuments, Museums. Ekdotike Athenon S.A. p. 68.
↑ ^а ^б ^в John Freely (28 April 2008). The Ionian Islands: Corfu, Cephalonia, Ithaka and Beyond. [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.] I. B. Tauris, Limited. p. 82. ISBN 978-1-84511-696-5.
↑ ^а ^б Korina Miller (15 September 2010). Greek Islands [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 446. ISBN 978-1-74220-343-0.
↑ ^а ^б Lonely Planet; Korina Miller; Kate Armstrong; Alexis Averbuck; Michael S Clark; Chris Deliso; Des Hannigan; Victoria Kyriakopoulos; Andrea Schulte-Peevers; Richard Waters (1 March 2012). Lonely Planet Greece [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 657. ISBN 978-1-74321-014-7.
↑ Kate Armstrong; Michael Clark; Chris Deliso (2008). Greek Islands [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 458. ISBN 978-1-74104-314-3.
↑ Marc Dubin (17 June 2013). DK Eyewitness Travel Guide: The Greek Islands: The Greek Islands. [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] DK Publishing. p. 82. ISBN 978-1-4654-1360-4.
↑ «The Old Town of Corfu Nomination for inclusion on the World Heritage List STATE PARTY Greece STATE, PROVINCE OR REGION Greece, lonian Islands Region, Corfu Prefecture NAME OF PROPERTY The Old Town of Corfu» [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]. UNESCO. p. 29. One thing is certain, however. The area under plough outside the walls increased, since the village communities multiplied across the entire island (if we are to judge from the Byzantine castles that have survived) in order to protect the fields. They are castles such as Kassiopi, Angelokastro and Gardiki and, of course, the Old Fortress which was the medieval town itself.
↑ Martin Young (1977). Corfu and the Other Ionian Islands [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Cape. p. 108. ISBN 978-0-224-01307-9. Retrieved 8 April 2013.
↑ Essays on the Latin Orient [Архівовано 31 грудня 2019 у Wayback Machine.]. CUP Archive. p. 212. Andrea Marmora, a member of a noble family still extant in Corfu, published in Italian …
↑ Andrea Marmora, Della Historia di Corfù, 1672, Libro 4, p. 210 Adorno egli di nobilissimi edificii la Città; fabbricò in posto, molto atto alla difesa, il castel S. Angelo; fortificò Gardichio e altri luoghi importanti sù l'Isola…"
↑ Miller, William (1908). The Latins in the Levant: A History of Frankish Greece (1204—1566) E. P. [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] Dutton. p. 514. Retrieved 1 October 2013. The oldest historian of Corfu may be exaggerating when he says that the Despots of Epiros adorned the city with most noble buildings
↑ William Miller. "The Latins in the Levant"

[:0-1] а ^б ^в ^г Stamatopoulos, Nondas (1993). Old Corfu: history and culture (3 ed.). N. Stamatopoulos. p. 166. The Byzantine Fortress at Gardiki The only remaining ancient fortification in the southern part of the island is the ruined fortress of Gardiki on the lower…

[2] DK Publishing (1 May 2012). Top 10 Corfu & the Ionian Islands [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.] DK Publishing. p. 80. ISBN 978-0-7566-9434-0

[:6-3] а ^б Мессонгі. Відпочивай.ТОП - ваш провідник у світі подорожей. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019.

[:1-4] а ^б Edwards, Nick. (2003). The rough guide to Corfu. London: Rough Guides. ISBN 1843530384. OCLC 59367694.

[5] Dēmētrēs Philippidēs (1983). Greek Traditional Architecture: Eastern Aegean, Sporades-Ionian Islands [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]. 1. Melissa. p. 222.

[:2-6] а ^б A. B. Tataki (Director of Research of the National Hellenic Research Foundation) (1983). Corfu: History, Monuments, Museums. Ekdotike Athenon S.A. p. 68.

[:3-7] а ^б ^в John Freely (28 April 2008). The Ionian Islands: Corfu, Cephalonia, Ithaka and Beyond. [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.] I. B. Tauris, Limited. p. 82. ISBN 978-1-84511-696-5.

[:4-8] а ^б Korina Miller (15 September 2010). Greek Islands [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 446. ISBN 978-1-74220-343-0.

[:5-9] а ^б Lonely Planet; Korina Miller; Kate Armstrong; Alexis Averbuck; Michael S Clark; Chris Deliso; Des Hannigan; Victoria Kyriakopoulos; Andrea Schulte-Peevers; Richard Waters (1 March 2012). Lonely Planet Greece [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 657. ISBN 978-1-74321-014-7.

[10] Kate Armstrong; Michael Clark; Chris Deliso (2008). Greek Islands [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Lonely Planet. p. 458. ISBN 978-1-74104-314-3.

[11] Marc Dubin (17 June 2013). DK Eyewitness Travel Guide: The Greek Islands: The Greek Islands. [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] DK Publishing. p. 82. ISBN 978-1-4654-1360-4.

[12] «The Old Town of Corfu Nomination for inclusion on the World Heritage List STATE PARTY Greece STATE, PROVINCE OR REGION Greece, lonian Islands Region, Corfu Prefecture NAME OF PROPERTY The Old Town of Corfu» [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]. UNESCO. p. 29. One thing is certain, however. The area under plough outside the walls increased, since the village communities multiplied across the entire island (if we are to judge from the Byzantine castles that have survived) in order to protect the fields. They are castles such as Kassiopi, Angelokastro and Gardiki and, of course, the Old Fortress which was the medieval town itself.

[13] Martin Young (1977). Corfu and the Other Ionian Islands [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.]. Cape. p. 108. ISBN 978-0-224-01307-9. Retrieved 8 April 2013.

[14] Essays on the Latin Orient [Архівовано 31 грудня 2019 у Wayback Machine.]. CUP Archive. p. 212. Andrea Marmora, a member of a noble family still extant in Corfu, published in Italian …

[15] Andrea Marmora, Della Historia di Corfù, 1672, Libro 4, p. 210 Adorno egli di nobilissimi edificii la Città; fabbricò in posto, molto atto alla difesa, il castel S. Angelo; fortificò Gardichio e altri luoghi importanti sù l'Isola…"

[16] Miller, William (1908). The Latins in the Levant: A History of Frankish Greece (1204—1566) E. P. [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.] Dutton. p. 514. Retrieved 1 October 2013. The oldest historian of Corfu may be exaggerating when he says that the Despots of Epiros adorned the city with most noble buildings

[17] William Miller. "The Latins in the Levant"

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

Замок Гардікі (Керкіра)

Заснування та розташування

Архітектура

Посилання

Portal di Ensiklopedia Dunia