Казанська єпархія Руської Православної церкви була заснована 3 квітня1555 року, через три роки після підкорення Казанського ханства. Першим правлячим архієреєм став ігумен тверського Селижарова монастиря Гурій, що відправився в Казань з архімандритами Варсонофієм та Германом.
На початку XIX століття було відкрито Казанське відділення Біблійного товариства для перекладів Священного писання на місцеві мови. У 1814 році на татарську мову був переведений Новий Заповіт, а у 1819 році — перша з старозавітних книг (Буття). 1847 року при Казанській духовній академії відкривається перекладацький комітет, 1854 року — три місіонерських відділення. Для підтримки місіонерської освіти 4 жовтня1867 року було засновано православне братство святителя Гурія.
Згідно з даними, які наводить професор Н. П. Загоскін[1], в кінці XIX століття в Казані «числяться 4 собори, 28 парафіяльних церков, 2 церкви, приписані до монастирів, 3 церкви військові і 22 будинкові церкви, всього 59 православних церков» і 7 монастирів в межах міста, з яких на цей момент 4 передані єпархії, Федоровський[2] повністю знищений в XX столітті (на його місці НКЦ Казань); Спасо-Преображенський монастир (зберігся братський корпус, огорожа XIX століття, цоколь Преображенського собору) та Воскресенського[3] (також іменувався Новий Єрусалим, зберігся храм XVIII століття) не діє.
Протягом 1741 року місіонери зуміли хрестити по всій губернії 9159 людину, татар та башкирів було серед них всього 143 . Так чи інакше, місіонерство в Казанському краї мало в той час достатньо млявий характер, а діяльність Казанської Духовної Академії зводилася переважно до глибокого вивчення лінгвістичних та культурологічних аспектів буття народів Сходу.
Розвиваються національні (кряшенські, чуваські) парафії Казанської єпархії. Так, Тихвинський кряшенський прихід м. Казані, очолюваний протоієреємПавлом Павловим займається видавничою, а також перекладацькою діяльністю, здійснюючи спільно з Російським біблійним товариством переклади Святого Письма на кряшенскіу мову.
Примітки
↑Загоскин Н. П. Спутник по Казани — Казань: «Типо-литография Императорского Университета», 1895
¹ РПЦ вважає ПЦА автокефальною церквою, однак більшість автокефальних церков цю автокефалію не визнають і вважають ПЦА самоврядною церквою у складі РПЦ