Дніпропетровська єпархія УПЦ (МП)
Дніпропетровська і Павлоградська єпархія — єпархія УПЦ московського патріархату з центром в Дніпрі, Україна; включає території східних районів Дніпропетровської області. Заснована 1775 року як Слов'янська і Херсонська, згодом Катеринославська. ІсторіяУ міру анексії Російською імперією у XVIII столітті територій, що раніше контролювалися Османською імперією, посилився приплив поселенців різних народностей православного віросповідання на нові території. Спочатку малонаселена область відносилася до Київської єпархії через полтавських протопопів; з 1760 року — за допомогою Старокодацьких намісників. Слов'янська і Херсонська єпархія (1775—1784)За пропозицією князя Григорія Потьомкіна, указом імператриці Катерини II від 7 вересня (вступив до Синоду 9 вересня) 1775 року Новоросійська губернія була включена в нову Слов'янську й Херсонську єпархію з кафедрою в Полтаві. На місто Слов'янськ було перейменовано Микитин Ріг, що повинен був стати центром Слов'янської провінції Азовської губернії на руїнах Січі, а землі Січі заселити неукраїнським, слов'янським елементом з Балкан та Росії. У межі єпархії також увійшла Азовська губернія, включаючи і козацьку слободу Половиця, на місці якої згодом був побудований Катеринослав. Маріупольська і Готфійсько-Кафайська Митрополія (1779—1786)Після захоплення Криму до складу Російської Церкви найвищим указом від 14 березня 1779 була приєднана частина грецької церкви, — автономна грецька Готфійська й Кафійська митрополія, що опіковувала греків на території Слов'янськоїй Херсонської єпархії після їхньої депортації з Криму разом з іншими християнами як вірмени. Митрополія існувала до кончини 16 лютого 1786 її архиєрея — Ігнатія Маріупольського. Слов'янська і Херсонес-Таврійська єпархія (1784—1786)У квітня 1784 року до єпархії був приєднаний (Анексія Кримського ханства) також і захоплений Росією Крим після чогу назва була змінена на Слов'янську й Херсонес-Таврійську. Катеринославська і Херсонес-Таврійська єпархія з катедрою у Полтаві (1786—1797)28 листопада 1786, з призначенням на кафедру Катеринославського архієпископа Амвросія (Серебреннікова), єпархія була перейменована на Катеринославську, але кафедра продовжувала перебувати у Полтаві до 1797 року. Архієпископ Амвросій прибув до Катеринославської єпархії на початку січня 1787 року, коли саме місто Катеринослав ще не почали будувати. Для перебування Катеринославського архієрейського будинку в листопаді 1791 року (ще 25 квітня 1788 пішов найвищий указ про заснування нового монастиря для перебування Катеринославського архієрея), за пропозицією архієпископа Амвросія і згоди князя Потьомкіна, був обраний Самарський Пустинно-Миколаївський монастир, проте, за свідченням архієпископа Гавриїла (Розанова), ні Амвросій, ні його наступники там ніколи «не живали», залишаючись в полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. Замість Маріупольської та Готфійсько-Кафайської Митрополії було створено Феодосійське й Маріупольське вікаріатство Катеринославської єпархії, що існувала у 1787—1799 роках. Новоросійська і Дніпровська єпархія з катедрою у Новомиргороді (1797—1803)21 грудня 1797, за указом Павла I, кафедра була переміщена до Новомиргороду; єпархія ж перейменована на Новоросійську (так як Катеринослав був перейменований на Новоросійськ). Катеринославська, Херсонська і Таврійська єпархія (1803—1837)У 1803 році єпархія знову отримала назву Катеринославської, і її кафедра в наступному році перемістилася до знову перейменованого споруджуваного Катеринослава. 1813 року незначна частина західних земель єпархії відійшли до новоствореної Кишинівської єпархії, яка включала в себе Бессарабію, приєднаної до Росії в результаті російсько-турецької війни 1806 — 1812 років. Катеринославська і Таганрозька єпархія (1837—1911)9 травня 1837 року з Катеринославської єпархії була виділена самостійна Херсонська єпархія; у веденні першою з тих пір залишалася лише Катеринославська губернія. Катеринославська і Маріупольська єпархія (1911—1921)З відділенням Таганрізького та Ростовського повітів від Катеринославської губернії була змінена назва єпархії. Катеринославська і Новомосковська єпархія (1921—1926)Уло утворено Донецьку губернії, до єпарії якої відійшли єпархії східних повітів Катеринославської губернії. Катеринославська єпархія УАПЦ (1921-1930-ті роки)1921 року було утворено Українську автокефальну православну церкву. Частина парафій Катеринославської єпархії увійшла до однойменної єпархії в її складі. Та вже у 1930-х роках, через ліквідацію УАПЦ, майже всі парафії перейшли в юрисдикцію Дніпропетровської єпархії Українського екзархату. Дніпропетровська і Запорізька єпархія (1926—1992)1926 року створено Дніпропетровську єпархію Українського екзархату. З 1961 до 1990 року тимчасово управлялася Сімферопольськими архиєреями. Дніпропетровська і Криворізька єпархія (1992—1996)1992 року зі складу Дніпропетровської єпархії рішенням Синоду УПЦ МП була виділена самостійна Запорізька єпархія. Дніпропетровська і Павлоградська єпархія (з 1996)27 липня 1996 року зі складу Дніпропетровської єпархії рішенням Синоду УПЦ МП була виділена самостійна Криворізька єпархіїя. Перелік назв єпархії
Єпископи
Сучасний стан Кафедральні собори
Благочиння (округи)
Парафіяльна статистика: 208 парафій; 208 священнослужителів (180 священиків, 28 дияконів). Монастирі
Навчальні заклади
Див. такожПриміткиПосилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
