Калліроя (океаніда)

Калліроя
Калліроя
Батько	Океан
Мати	Тетія
У шлюбі з	Манес
Діти	Котис, Атіc, Хіона, Єхидна і Геріон
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Калліроя (або Калліра, Калліргое, Каллірхое) (давньогрецькj.: Καλλιρό, Καλλιρρόη або Καλλιρρόης означає «прекрасна течія» або «прекрасний потік»^[1]) — у грецькій міфології одна з Океанід, дочок титанів Океана і Тетії.^[2]^[3]

Сім'я

Калліроя була пов'язана з Хрісаором, Нейлом, Посейдоном і Манесом. Від Хрісаора вона стала матір'ю чудовиськ Геріона^[4] і Єхидни^[5]. Хіона була її дочкою від єгипетського річкового бога Ніла^[6]. Калліроя народила Посейдону Мінія, засновника мінойського Орхомена^[7], а від Манеса — Котіса, царя Меонії^[8].

Міфологія

Калліроя була наядою, яка стала супутницею Персефони, коли дочку Деметри викрав володар мертвих Аїд^[9]. Вона була одним із трьох предків тірійців нарівні з Абарбареєю та Дрозерою^[10].

Родовід

Спадщина

На її честь названо супутник Юпітера Каллірое.

Примітки

↑ Bane, Theresa (2013). Encyclopedia of Fairies in World Folklore and Mythology. McFarland, Incorporated, Publishers. с. 75. ISBN 9780786471119.
↑ Hesiod, Theogony 351
↑ Kerényi, Carl (1951). The Gods of the Greeks. London: Thames and Hudson. с. 41.
↑ Hesiod, Theogony 287 & 981; Apollodorus, 2.5.10; Hyginus, Fabulae Preface & 151; Stesichorus, fr. 512-513 & 587
↑ Hesiod, Theogony 270-300. Хоча Герберт Дженнінгс Роуз просто каже, що «незрозуміло, про яких батьків йдеться», Athanassakis, p. 44, говорить, що Форкіс і Цето — «найбільш вірогідні кандидати в батьки цієї огидної істоти, яка породила цілу низку чудовиськ і бичів». Проблема виникає через неоднозначний референт займенника «вона» у 295-му рядку «Теогонії». Дехто вважає, що під «вона» мається на увазі Каллірою (e.g. Smith "Echidna"; Morford, p. 162), за словами Клея, p. 159 n. 32, «сучасний науковий консенсус» визнає Цето, див., наприклад Gantz, p. 22; Caldwell, pp. 7, 46 295–303; Grimal, "Echidna" p. 143.
↑ Servius Commentary on the Aeneid of Virgil, 4.250, ed. by Georgius Thilo
↑ Tzetzes on Lycophron, 875
↑ Dionysius of Halicarnassus, Roman Antiquities 1.27.1.
↑ Homeric Hymn to Demeter 2.417
↑ Nonnus, Dionysiaca, 40.535 ff

Бібліографія

Aken, Dr. A.R.A. van. (1961). Elseviers Mythologische Encyclopedie. Amsterdam: Elsevier.
Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
Bartelink, Dr. G.J.M. (1988). Prisma van de mythologie. Utrecht: Het Spectrum.
Dionysus of Halicarnassus, Roman Antiquities. English translation by Earnest Cary in the Loeb Classical Library, 7 volumes. Harvard University Press, 1937–1950. Online version at Bill Thayer's Web Site
Dionysius of Halicarnassus, Antiquitatum Romanarum quae supersunt, Vol I-IV. . Karl Jacoby. In Aedibus B.G. Teubneri. Leipzig. 1885. Greek text available at the Perseus Digital Library.
Gaius Julius Hyginus, Fabulae from The Myths of Hyginus translated and edited by Mary Grant. University of Kansas Publications in Humanistic Studies. Online version at the Topos Text Project.
Hesiod, Theogony from The Homeric Hymns and Homerica with an English Translation by Hugh G. Evelyn-White, Cambridge, MA.,Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
The Homeric Hymns and Homerica with an English Translation by Hugh G. Evelyn-White. Homeric Hymns. Cambridge, MA.,Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
Kerényi, Carl, The Gods of the Greeks, Thames and Hudson, London, 1951.
Nonnus of Panopolis, Dionysiaca translated by William Henry Denham Rouse (1863–1950), from the Loeb Classical Library, Cambridge, MA, Harvard University Press, 1940. Online version at the Topos Text Project.
Nonnus of Panopolis, Dionysiaca. 3 Vols. W.H.D. Rouse. Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann, Ltd. 1940–1942. Greek text available at the Perseus Digital Library.

[:02-1] Bane, Theresa (2013). Encyclopedia of Fairies in World Folklore and Mythology. McFarland, Incorporated, Publishers. с. 75. ISBN 9780786471119.

[2] Hesiod, Theogony 351

[3] Kerényi, Carl (1951). The Gods of the Greeks. London: Thames and Hudson. с. 41.

[4] Hesiod, Theogony 287 & 981; Apollodorus, 2.5.10; Hyginus, Fabulae Preface & 151; Stesichorus, fr. 512-513 & 587

[5] Hesiod, Theogony 270-300. Хоча Герберт Дженнінгс Роуз просто каже, що «незрозуміло, про яких батьків йдеться», Athanassakis, p. 44, говорить, що Форкіс і Цето — «найбільш вірогідні кандидати в батьки цієї огидної істоти, яка породила цілу низку чудовиськ і бичів». Проблема виникає через неоднозначний референт займенника «вона» у 295-му рядку «Теогонії». Дехто вважає, що під «вона» мається на увазі Каллірою (e.g. Smith "Echidna"; Morford, p. 162), за словами Клея, p. 159 n. 32, «сучасний науковий консенсус» визнає Цето, див., наприклад Gantz, p. 22; Caldwell, pp. 7, 46 295–303; Grimal, "Echidna" p. 143.

[6] Servius Commentary on the Aeneid of Virgil, 4.250, ed. by Georgius Thilo

[7] Tzetzes on Lycophron, 875

[8] Dionysius of Halicarnassus, Roman Antiquities 1.27.1.

[9] Homeric Hymn to Demeter 2.417

[10] Nonnus, Dionysiaca, 40.535 ff

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]