Нікея (міфологія)
Нікея [naɪˈsiːə] nye-SEE-ə) або Нікейя (дав.-гр. Νίκαια, трансліт. Нікея,вимовляється [nǐːkai̯a]) — у грецькій міфології німфа-наяда («німфа Астакід», як згадує Нонн) джерела або фонтану давньогрецької колонії Нікея у Віфінії (у північно-західній частині Малої Азії), або богиня прилеглого озера Асканій. Вона — донька річкового бога Сангаріуса та богині-матері Кібели[1]. Від бога вина Діоніса вона народила Телету (втілення посвячення) і Сатира, а також інших дітей. МіфологіяСюжет НоннусаНікея була мисливицею, відданою богині Артеміді з Астасії, присяжною дівою, яка не знала Афродіти, богині кохання[2]. Ерос уразив стрілою молодого пастуха на ім'я Гімнус («гімн»), змусивши його закохатися в неї[3]. Одного разу Гімнус, нарікаючи на своє нещастя, викрав мисливське спорядження Нікеї: її стріли, сіті, спис і сагайдак. Нікея знайшла його, і він наполягав на тому, щоб вона вистрілила йому в серце, щоб звільнитися від болю нерозділеного кохання. Розгнівана Нікея послухалася і виконала його бажання[4]. Гімнус був дуже оплакований; Адрастея сповістила Афродіту та Ерота про вчинок Нікеї[5]. Потім Ерос знайшов Діоніса і влучив у нього однією зі своїх любовних стріл; як тільки Діоніс побачив Нікею, що купалася неподалік від нього, він миттєво закохався і не мав нічого іншого на думці, окрім неї. Він намагався залицятися до неї, але марно:
Одного разу Нікея, спрагла, напилася з солодкого джерела, не знаючи, що Діоніс перед тим наповнив його вином, і миттєво сп'яніла. Побачивши, що в очах двоїться, Нікея прилягла відпочити. Тоді Ерос вказав Діонісу, де вона лежала, і той, скориставшись її безпорадністю, примусив її до близькості[7]. Коли вона прокинулася і зрозуміла, що сталося, вона була в розпачі; плачучи, вона думала про самогубство і шукала Діоніса, бажаючи заподіяти йому шкоду, але так і не знайшла його[8]. Від цього зґвалтуваня Нікея зачала Телету[9]. Після народження доньки Нікея хотіла вкоротити собі віку через повішення. Хоча збережені розповіді не повідомляють, чи робила вона інші спроби самогубства, вона дожила до того, як Авра, інша німфа, зґвалтована і запліднена Діонісом у такий самий спосіб, почала народжувати і народила Іакха, як описано в «Діонісіаці» Ноннуса. Після того, як Діоніс зґвалтував Авру, Нікея висловила співчуття нещасній богині, бо сама зазнала того ж, і нарікала на те, що вона більше не може блукати лісами з луком і стрілами через свою нещасливу долю[10]. Після того, як Авра народила близнюків, у своєму божевіллі вона вбила і з'їла одне немовля. Артеміда врятувала іншого, Іакха, а Діоніс віддав його Нікеї, щоб його годувала[11]. На честь своєї жертви Діоніс назвав місто Нікея[12]. Сюжет МемнонаЗа Мемноном Гераклейським, Нікея була німфою-наядою, дочкою Кібели та річкового бога Сангаріуса, яка віддала перевагу своїй незайманості стосункам з чоловіками. Діоніс залицявся до неї, але вона постійно відкидала його залицяння; тоді Діоніс замінив воду в джерелі, з якого вона пила, вином. Нікея, нічого не підозрюючи, пила звідти. Так сп'яніння і сон оволоділи нею, і Діоніс зґвалтував її. Від Діоніса вона народила Сатира і (після примирення з ним?) інших синів. На її честь було названо місто Нікея, нині відоме як Ізнік у Туреччині[13]. Див. також
Примітки
Джерела
Посилання |
||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
