Канаєв Іван Максимович

Канаєв Іван Максимович
рос. Канаев Иван Максимович
Народження	1926(1926) Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Смерть	2 вересня 2007(2007-09-02) Миколаїв, Україна
Країна	СРСР  Україна
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Освіта	Одеський державний університет імені І. І. Мечникова
Роки служби	1943 — 1950
Партія	КПРС
Звання	капітан-лейтенант
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Іван Максимович Канаєв (нар. 1926, хутор Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — пом. 2 вересня 2007, Миколаїв, Україна) — радянський і український партійний і державний діяч, ветеран німецько-радянської війни, почесний громадянин міста Миколаїв.

Народився 1926 року на хуторі Меркуловський у Вешенському (нині Шолоховському) районі Ростовської області.

З 1942 року працював обліковцем колгоспу «Вільна праця» Базковського району Ростовської області, а в 1943 році вступив до лав Військово-морського флоту СРСР. В різний час служив на північно-західному морському оборонном районі, на катерному тральщику «КЕМТЩ-781», в 46-му запасному стрылецькому полку, флотському напівекіпажі Одеської військово-морської бази і в 3-й бригаді тралення^[1].

Після війни продовжив службу у військово-морських силах. У 1948—1950 роках — керівник первинної комсомольської організації ескадреного міноносця «Безстрашний»^[2][3].

З 1950 році перебував у Миколаєві і до 1955 року займався комсомольською роботою. У 1960 році закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечникова, згодом — аспірантуру. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію.

Протягом 1955—1974 років обіймав керівні посади в партійних і радянських органах населених пунктів Варварівка, Баштанка і Миколаїв. Неодноразово обирався членом обласного комітету Комуністичної партії України, депутатом районних, міської та обласної рад. У 1974—1982 роках — голова Миколаївського міського виконавчого комітету.

У лютому 1958 року за значні успіхи в розвитку сільського господарства району нагороджений орденом «Знак пошани». У 1970 році нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Двічі кавалер ордена Трудового Червоного Прапора — нагороджений у 1971 і 1976 роках^[4].

З 1992 року доцент, завідувач кафедри економіки, підприємництва та менеджменту Миколаївського інституту підвищення кваліфікації кадрів Міністерства машинобудівної промисловості України. Автор 22 опублікованих наукових праць із проблем економіки та підвищення ефективності виробництва^[3].

16 жовтня 1996 року рішенням Миколаївської міської ради Канаєву присвоєно звання почесного громадянина міста Миколаїв^[4].

Помер 2 вересня 2007 року^[4].

• Медаль Нахімова (10 травня 1945^[1][5]);
• Орден «Знак пошани» (1958);
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985^[1][6]);
• Орден Червоної Зірки;
• Медаль «За трудову доблесть» (1970);
• Ордени Червоного Прапора (1971, 1976);
• Звання почесного громадянина міста Миколаїв (16 жовтня 1996).

• В Миколаєві на будинку за адресою вулиця Декабристів, 38, де протягом 1966—2007 років проживав Іван Максимович Канаєв встановлено меморіальну дошку.

• Виноградова, Агнесса (2014). Без страха и упрека. Николаев: Издательство Ирины Гудым.