Макаров Юрій Іванович

Юрій Іванович Макаров
Пам'ятник Юрію Макарову на Намиві в Миколаєві
Народився	7 вересня 1934(1934-09-07) місто Кременчук, Полтавська область
Помер	2 червня 2002(2002-06-02) (67 років) у Миколаївській області
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	інженер-механік
У шлюбі з	Людмила
Нагороди

Юрій Іванович Макаров (7 вересня 1934, Кременчук, Полтавська область — 2 червня 2002, Миколаївська область) — один із організаторів суднобудівної галузі СРСР, директор Чорноморского суднобудівного заводу.

Ю. І. Макарову були надані 5 авторських свідоцтв Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів СРСР.

У 1958 році закінчив Національний університет кораблебудування, після чого працював на Чорноморському суднобудівному заводі.

У 1963 році став майстром спорту СРСР з вітрильного спорту.

У 1979 році обраний на посаду генерального директора ЧСЗ за рекомендацією попереднього директора — Анатолія Борисовича Ганькевича, який вже йшов на пенсію.

Під керівництвом Ю. І. Макарова побудовано понад 500 пасажирських, рибопромислових, науково-дослідних суден, військових кораблів. Серед яких — авіаносець «Мінськ» (1978), «Новоросійськ» (1982), «Баку» (1987), «Адмірал Кузнецов» (1990), риболовецькі траулери типу «Маяковський» та «Пулковський Меридіан».

Серед унікальних суднобудівних шедеврів часів Юрія Макарова — науково-дослідне судно «Академік Сергій Корольов», який встановив найбільшу кількість рекордів, у тому числі за рівнем забезпечення оперативного управління космічними апаратами, за межами зони радіовидимості наземного автоматизованого комплексу управління, якістю проведення дослідження верхніх шарів атмосфери і космосу. Завдяки цьому судну вдалося всебічно вивчити інфраструктуру сумнозвісного лайнера «Титанік».

Також на рахунку Юрія Івановича перший військовий корабель незалежної України — «Славутич».

3 грудня 1992 року обраний академіком Академії інженерних наук України.

Юрій Макаров неодноразово обирався депутатом Миколаївська обласна рада, був членом облвиконкому (1979—1994), а також постійної депутатської комісії з питань промисловості, транспорту і зв'язку. З його ініціативи у квітні 1990 року в облраді утворили постійну комісію з економічної реформи, куди увійшли відомі у країні керівники підприємств: Віктор Романов, Володимир Бухнач, Володимир Ратуш, Олександр Єшкелєв.

Серед заслуг Юрія Макарова — будівництво мікрорайону Намив (Миколаїв) і розбудову Лісків, поява Інгульський міст і дитяче містечко "Казка", реставрація Миколаївський музей суднобудування і флоту, пологового будинку № 3, житло для ліквідаторів наслідків на ЧАЕС і бази відпочинку, ФОКи і будинки культури, яхт-клуб у Щербанях і Палац культури у Парутиному.

• Орден «За заслуги» III ступеня (7 вересня 1994 року) — за заслуги в розвитку вітчизняного суднобудування.
• Орден Жовтневої Революції.
• Орден Трудового Червоного Прапора.
• Почесний громадянин Миколаєва
• Значок «Відмінник народної освіти УРСР» (30 березня 1982 року)
• Почесний знак Центральної ради Всесоюзного НТТ суднобудівників ім. академіка Крилова «Найкращому активісту науково-технічного товариства»(1979 рік).
• Почесна медаль Радянського фонду захисту миру (22 лютого 1989 року).
• Премія радянських профспілок «За активну участь у комплексному вирішенні питань соціального розвитку» (1989).
• Велика та мала золоті і три срібні медалі Всеросійський виставковий центр СРСР за досягнуті успіхи у розвитку народного господарства СРСР.
• Медаль імені Юрія Гагаріна «За активне сприяння у розвитку експериментальної бази Центру підготовки космонавтів імені Ю. А. Гагарина»
• Диплом підписаний начальником Центру підготовки космонавтів Г. Т. Береговим
• Перший Золотий знак Союзу промисловців і підприємців України.
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.
• Ювілейна медаль імені академіка В. М. Челомея «За участь в космічних програмах».

• 22 лютого 2002 — Рішенням сесії міськради сквер на Намиві названий на честь Ю. І. Макарова, як засновника цього мікрорайону.^[1]
• Рішенням управління з фізичної культури, спорту і туризму облдержадміністрації засновано перехідний кубок з вітрильного спорту пам'яті Ю. І. Макарова.
• Балкер «Юрій Макаров», побудований на заводі «Дамен Шіпярдс Океан».

• Книга «Авіаносець» (1997)

• Бабич, Валерий (7 сентября 2004). Юрий Иванович Макаров. Вечерний Николаев. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 1 червня 2008.
• Горбуров, Евгений (31 мая 2008). Корабел XX столетия. Вечерний Николаев. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 1 червня 2008.
• (рос.)ЮРИЙ ИВАНОВИЧ МАКАРОВ [Архівовано 30 березня 2012 у Wayback Machine.]
• (рос.)КОРАБЕЛ XX СТОЛЕТИЯ^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
• Кремінь, Т. Лоції зоряного корабела (до 80-ліття Юрія Макарова) (4 вересня 2014 року)^[1] |url=https://rp.mk.ua/2014/09/18487/ [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]

1. ↑ Лоції зоряного корабела (до 80-ліття Юрія Макарова). Рідне Прибужжя (рос.). 4 вересня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 2 червня 2020.