Кертіс МакМаллен

Кертіс МакМаллен
англ. Curtis Tracy McMullen
Народився	21 травня 1958(1958-05-21) (67 років) Берклі, Каліфорнія
Місце проживання	США
Країна	США
Діяльність	математик, тополог, викладач університету
Alma mater	Гарвардський університет, Коледж імені Вільямса[en]
Галузь	Математика
Заклад	Інститут перспективних досліджень, MSRI[en], Массачусетський технологічний інститут, Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Денніс Салліван[1]
Аспіранти, докторанти	Мар'ям Мірзахані Laura DeMarcod David Dumasd[1] Kenneth Brombergd[1] Charles Gregory Andersond[1] Kevin Michael Pilgrimd[1] Matthew Bainbridged[1] Thomas Koberdad[1] Ronen Eliahu Mukameld[1] Oleg Ivriid[1] Stergios Antonakoudisd[1] Jane Wangd[1] Yusheng Luod[1] Jeffrey Brockd[1]
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське математичне товариство[2][3]
Нагороди	Премія Салема (1991)
Особ. сторінка	abel.math.harvard.edu/~ctm/index.html
Кертіс МакМаллен у Вікісховищі

Кертіс Трейсі МакМаллен (21 травня 1958(1958-05-21) , Берклі, Каліфорнія ) — професор математики Гарвардського університету, лауреат премії Філдса 1998 року за наукову працю в галузі голоморфної динаміки, гіперболічної геометрії та теорії Тайхмюллера.

1980 року МакМаллен закінчив Коледж імені Вільямса^[en] та захистив докторську дисертацію (Ph.D.) в 1985 році під керівництвом Денніса Саллівана в Гарвардському університеті. Надалі він обіймає посади в Массачусетському інституті, MSRI^[en] та Інституті перспективних досліджень, після чого працював викладачем у Принстонському університеті (1987—1990) та в Берклі (1990—1997), а з 1997 року — у Гарварді. Був нагороджений премією Салема в 1991 році, а також обраний до Національної академії наук США у 2007-му.

МакМаллен довів, що гра в короткі нарди закінчується з імовірністю 1.^[4] (англ.)

• 1988: стипендія Слоуна^[en];
• 1990: запрошений доповідач наміжнародному конгресі математиків в Кіото^[5];
• 1991: премія Салема;
• 1998: медаль Філдса^[6][7];
• 2004: грант Ґуґґенгайма;
• 2007: член Національної академії наук США;
• 2011: премія Олександра фон Гумбольдта;

• McMullen, C. T. Families of rational maps and iterative root-finding algorithms. Annals of Math. 125 (1987), 467—493.
• McMullen, C. T. Amenability, Poincaré series and quasiconformal maps. Invent. math. 97 (1989), 95-127.
• McMullen, C. T. Iteration on Teichmüller space. Invent. math. 99 (1990), 207—216.
• McMullen, C. T. Cusps are dense. Annals of Math. 133(1991), 217—247.
• McMullen, C. T. From dynamics on surfaces to rational points on curves. Bull. Amer. Math. Soc. 37 (2000), 119—140.
• McMullen, C. T. Billiards and Teichmüller curves on Hilbert modular surfaces. J. Amer. Math. Soc. 16 (2003), no. 4, 857—885.
• McMullen, C. T. Minkowski's conjecture, well-rounded lattices and topological dimension, J. Amer. Math. Soc. 18(2005), 711—734.
• McMullen, C. T. Automorphisms of projective K3 surfaces with minimum entropy. Invent. math. 203(2016), 179—215.
• McMullen, C. T., Mohammadi, A. and Oh, H. Geodesic planes in hyperbolic 3-manifolds. Invent. math. 209 (2017), 425—461.
• McMullen, C. T., Mukamel, R. and Wright, A. Cubic curves and totally geodesic subvarieties of moduli space. Annals of Math. 185 (2017), 957—990.

• Curtis T McMullen [Архівовано 17 Травня 2011 у Wayback Machine.] at Harvard.(англ.)
• O'Connor, John J.; Robertson, Edmund F., Curtis T. McMullen, MacTutor History of Mathematics archive, University of St Andrews, архів оригіналу за 3 Березня 2016.
• Curtis T. McMullen [Архівовано 5 Серпня 2010 у Wayback Machine.] at the Mathematics Genealogy Project.(англ.)