Рене Том

Рене Фредерік Том
фр. René Frédéric Thom
Ім'я при народженні	фр. René Frédéric Thom[1]
Народився	2 вересня 1923(1923-09-02) Монбельяр, Ду, Франція
Помер	25 жовтня 2002(2002-10-25) (79 років) Бюр-сюр-Іветт, Ессонн, Франція
Поховання	Q110338352?[2]
Країна	Франція
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Вища нормальна школа
Галузь	математика
Заклад	Інститут вищих наукових досліджень Institut des Hautes Études Scientifiques, IHÉS
Посада	голова
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Анрі Картан
Вчителі	Анрі Картан
Аспіранти, докторанти	Jean-Louis Chaboched[3] Marc Chaperond[3] Marcos Sebastianid[3] David Trotmand[3]
Членство	Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Леопольдина Польська академія наук
Діти	Франсуаза Том
Нагороди	медаль Філдса (1958) медаль Брауера (1970) Prix de l'Etatd (1970)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Рене Том у Вікісховищі

Рене Фредерік Том (фр. René Frédéric Thom; 2 вересня 1923, Монбельяр, Ду, Франція — 25 жовтня 2002, Бюр-сюр-Іветт, Ессонн, Франція) — французький математик.

Закінчив Вищу нормальну школу, учень Анрі Картана. Викладав в університетах Страсбурга і Гренобля. C 1964 працював в Інституті вищих наукових досліджень (Institut des Hautes Études Scientifiques — IHÉS).

Головні роботи Тома лежать в області алгебраїчної і диференціальної топології. Вже в дисертації, присвяченій розшарованим просторам, були закладені основні ідеї, які пізніше були розвинені Томом в теорію кобордізмів — перший природний приклад т. зв. екстраординарної теорії когомологій (тобто теорії когомологій, яка не задовільняє аксіомі розмірності Стінрода-Ейленберга: ${\displaystyle H^{n}(*)=0\ }$ при ${\displaystyle \ n\neq 0,\ }$ де ${\displaystyle *}$ — одноточковий простір). За створення теорії кобордізмів Том в 1958 отримав Філдсівську премію.

Том також займався теорією особливостей, де створив найвідоміший її розділ — теорію катастроф, найбільш відому широкому загалу за популярними книгами і яку Том намагався застосувати до різних питань — від лінгвістики до пояснення форми квіток. Втім, на відміну від своїх послідовників (К. Зімана та інших), Том значно обережніший у своїх припущеннях.

• Том Р. Математические модели морфогенеза. — Ижевск : РХД, 2005. — 136 с.
• Том Р. Структурная устойчивость и морфогенез. — М. : Логос, 2002. — 288 с.

• Washington Post Online edition (free registration)