Київська операція Війська Польського (1920)
Ки́ївська опера́ція Ві́йська По́льського (1920) (Ки́ївська експеди́ція (пол. Wyprawa kijowska), також рідко Украї́нська опера́ція[1]) — наступальна операція Війська Польського і Армії УНР в квітні 1920 року, метою якої було визволити Київ від більшовиків. Початок кампанії 1920У перших числах січня 1920 року війська Едварда Ридза-Сміглого несподіваним ударом узяли Двінськ і пізніше передали його латвійській владі. 21 лютого в місті відбувся військовий парад Війська Польського. Тим часом командування РСЧА зібрало сили чисельністю 100 тисяч багнетів, потужну артилерію, бронепоїзди і бронемашини. 10 березня план наступу Червоної Армії, розроблений Сергієм Каменєвим і Борисом Шапошниковим, був затверджений. Однак уже 6 березня польські війська перейшли в наступ у Білорусі, захопивши Мозир і Калинковичі. Атака ж на Україну 12-ї і 14-ї армій РСЧА захлинулася через два дні. Армії змушені були перейти до оборони. Усі чотири спроби Червоної Армії відбити Мозир не увінчалися успіхом. До кінця 1919 року польські збройні сили нараховували 21 дивізію піхоти і 7 моторизованих бригад — всього 600 тисяч бійців. У перших місяцях 1920 року була оголошена мобілізація, яка принесла значне поповнення особового складу. Крім того, продовжували прибувати все нові добровольці. У тому числі і американські (серед них був і льотчик Меріан К. Купер — майбутній творець Кінг-Конга і батько польського письменника Мацея Сломчинского). До кампанії 1920 Польща виставила понад 700 тисяч солдатів. До початку головних бойових дій сили сторін становили: На південній ділянці фронту — від Дніпра до Прип'яті:  
   
Всього — 30,4 тис. багнетів і 4,9 тис. шабель.
Усього 13,4 тис. багнетів і 2,3 тис. шабель. На північній ділянці фронту — між Прип'яттю і Двіною: Військо Польське
Всього 12 дивізій піхоти і 2 бригади кавалерії — 60,1 тис. багнетів і 7 тис. шабель. Західний фронт Михайла Тухачевського:
Усього 66,4 тис. багнетів і 4,4 тис. шабель. Таким чином, в Білорусі сили були приблизно рівні, тоді як в Україні поляки мали майже триразову перевагу. До того ж в тилах 12-й і 14-ї армій діяли українські партизанські загони і дві галицькі бригади, чисельністю більше 1,5 тисячі чоловік. Після прийняття рішення про наступ на південній ділянці фронту польське командування перекинуло туди ще 10 тисяч багнетів і 1 тисячу шабель. Наступ на Київ 25 квітня 1920 року польські війська атакували позиції Червоної Армії. Ділянкою фронту від Мозиря до Олевська командував генерал Юзеф Рибак; від Олевська до Полонне — генерал Едвард Ридз-Смігли; від Полонне до Проскурова (Хмельницького) — генерал Антоній Листовський; від Проскурова до румунського кордону — генерал Вацлав Івашкевич. Крім того, дії поляків, відповідно до договору, підтримували війська Симона Петлюри (близько 15 тис. осіб). Дії Пілсудського викликали невдоволення Франції, яка сподівалася на виступ поляків єдиним фронтом зі ЗС Півдня Росії. До 28 квітня польські війська зайняли лінію Чорнобиль — Козятин — Вінниця — румунський кордон. В Житомирі маршал польської армії Юзеф Клеменс Пілсудський зробив промову до українського народу, наголошуючи, що українці мають право на свою незалежну державу. А потім, протягом доби пройшли 90 км і спинилися біля брами Києва, не зустрічаючи опору. Все говорило за те, що Сергій Меженінов відвів армію, ухиляючись від прямого зіткнення…  6 травня була захоплена Біла Церква. Наступного дня частини Червоної Армії втекли з Києва. Незабаром у Київ вступили кавалерійські частини Війська Польського (а 8 травня — піхота)[2]. 9 травня 1920 року в Києві відбувся на Хрещатику польсько-український військовий парад. .jpg) 14 травня в Білорусі почався наступ радянського західного фронту. А 12 червня в Київ увійшла Червона Армія. ІноземціВ операції, окрім поляків та українців, брали участь також іноземні добровольці, наприклад американці. Серед них Меріан К. Купер — творець Кінг-Конга. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
