Бій за станцію Хутір-Михайлівський (січень 1918)
Бій за станцію Хутір-Михайлівський (19 січня (за старим стилем — 6 січня) 1918 року) — один із ключових епізодів наступу більшовиків на Київ під час першої радянсько-української війни. Внаслідок бою із чисельно переважаючими червоними військами загони УНР відступили до станції Конотоп, Бахмач та Крути. Більшовикам вдалося захопити один із найважливіших залізничних вузлів на Лівобережній Україні. ПередісторіяЩе на початку грудня (за старим стилем — наприкінці листопада) 1917 року війська І Московського загону Червоної гвардії під командуванням Андрія Знаменського порушив кордон та на бронепоїздах просувалися з Брянська в напрямі Сум. За підтримки збільшовизованих місцевих залізничників в результаті дводенного бою, 9 січня 1918 року (за старим стилем — 27 грудня 1917 року) вони зайняли Хутір-Михайлівський. На зборах жителів, що їх підтримували проголосили так звану радянську владу та обрали раду залізничників. Відразу після відбуття червоноармійських бронепоїздів повернулася українська влада[1][2]. 17 січня (за старим стилем — 4 січня) 1918 року так званий «Народний секретаріат» проголошеної більшовиками у Харкові «Української народної республіки» офіційно оголосив війну Українській Центральній Раді у Києві. На той момент війна між Радянською Росією та УНР де-факто тривала майже місяць. Під контролем більшовиків вже перебували значні українські території — все південне Лівобережжя, більша частина Харківщини. Збільшовизовані підрозділи старої російської армії також контролювали частину Правобережжя — райони Луцька та Жмеринки. Українська влада могла спиратися лише на нечисленні мотивовані українізовані підрозділи (деякі з них оголошували нейтралітет чи переходили на бік більшовиків), а також на добровольців. У великих містах України діяли більшовицькі загони Червоної гвардії із числа робітників заводів. 18 січня (за старим стилем — 5 січня) 1918 року командувач військ Раднаркому, що діяли на території України, Володимир Антонов-Овсієнко, видав директиву про загальний наступ. 19 січня загони М. Муравйова майже без бою захопили Полтаву. Більшовицька Росія прагнула захопити Київ до початку перемовин в Бересті аби не допустити, щоб Австро-Угорщина та Німеччина визнали Українську Народну Республіку стороною переговорів[3]. Сили сторінВійська УНРКурень першого Запорізького полку імені Петра Дорошенка Армії УНР на чолі з хорунжим Костем Хмілевським. До українських вояків приєдналися залишки Текинського (туркменського) кінного полку (14 старшин та 125 вершників), що пробивався з фронту першої світової війни додому на південь. Вони не сприймали комуністичні ідеї. Українці з туркменами нараховували близько 400 багнетів і шабель[1][3][4].  Полк ім. П. Дорошенка. Травень 1918 року Війська РаднаркомуЗавдання знову прорвати кордон та зайняти станцію Хутір-Михайлівський В. Антоновим-Овсієнком було покладене на червоний загін Сергія Кудинського, що наступала від Брянська на Київ. Його основу склали більшовизовані підрозділи старої російської армії з Твері, Курська та Воронежа, сформовані в єдиний загін на початку січня 1918 року під Сумами.  Матроси Балтійського флоту До них долучилися червоногвардійці з Замоскворіччя на чолі з Андрієм Знаменським і більшовизований 30-й запасний полк прапорщика М. Руднєва (брав активну участь у захопленні Харкова). Ці два загони цілком складався з етнічних росіян і налічував приблизно 1 320 багнетів при шести гарматах[1][3][4]. Перебіг боюПерший бій тривав 19 січня (за старим стилем 6 січня) 1918 року на території станції Хутір-Михайлівський. Він був недовгим, але кровопролитним. Червоноармійський загін С. Кудинського прорвав українську оборону на півночі — захопив станцію Хутір Михайлівський. Переважаючі, озброєні сили росіян наздогнали відступаючих українців полку імені П. Дорошенка до села Дорошівка, де відбувся ще один бій. Пізніше жителі цього села зібрали останки і поховали на своєму кладовищі[1][3]. Наслідки боюЗатримавши ворога настільки, скільки стало сил, українці з туркменами відступили до станції Кролевець, а потім до Конотопа де також відбувся бій. Українським військам вдалося щонайменше на день зупинити наступ ворога, що рвався до української столиці. Командування більшовицького загону 20 січня (за старим стилем 7 січня) 1918 року повідомило: «Нині Михайлівський хутір зовсім очищено від гайдамаків»[1][3][2]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
