Князик Олександр Веніамінович

Князик Олександр Веніамінович
Народився	31 серпня 1932(1932-08-31) (92 роки)  Дніпропетровськ, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Вчителі	Вронський Макар Кіндратович, Гельман Макс Ісайович, Макогон Іван Васильович і Олійник Олексій Прокопович
Членство	Національна спілка художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Судьїна Таїсія Георгіївна
Нагороди

Олександр Веніамінович Кня́зик (нар. 31 серпня 1932, Дніпропетровськ) — український скульптор, член Спілки художників України з 1962 року; заслужений художник УРСР з 1983 року. Чоловік скульпторки Таїсії Судьїної.

Народився 31 серпня 1932 року в місті Дніпропетровську (тепер Дніпро, Україна). Протягом 1953—1959 років навчався в Київському художньому інституті (викладачі Макс Гельман, Макар Вронський, Олексій Олійник, Іван Макогон).

Після здобуття освіти працював в Одесі: з 1960 року у скульптурному цеху, протягом 1965–1992 років — на художньо-виробничому комбінаті. В 1970-ті роки був головою художньої ради Художнього фонду УРСР, а у 1988—1991 роках очолював Одеську організацію Спілки художників України. Потім на творчій роботі. Живе в Одесі, в будинку на вулиці Торговій № 2, квартира 12.

погруддя Львав Толстого

пам'ятник Максиму Горькому

Працює в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

• декоративна композиція «Муза» та барельєфи для Одесського театру музкомедії (1971);
• барельєфні портрети медиків на меморіалі біля Одеського медичного університету (1982).
• меморіальна дошка Іллі Ільфу в Одесі (1997);
• барельєфи дверей Храму святої великомучениці Тетяни в Одесі (2004).

пам'ятники

• піонерам-героям Віті Хоменкові та Шурі Коберу у Миколаєві (1959, бронза, граніт; у співавторстві з Таїсією Судьїною);
• партизанам загону «Буревісник» у смт Саврані (1972);
• в Одесі:
  • погруддя Льва Толстого (1965);
  • Максиму Горькому (1972);
  • «Дівчина на дельфіні» (1982);
  • «Спартак» (1988);
  • загиблим кораблям (1992);
  • Осипу Дерибасу (1994);
  • чорнобильцям (1996);
  • міліціонерам (1997);
  • Богдану Хмельницькому (2002);
  • Адаму Міцкевичу (2004);
  • Григорію Маразлі (2004);
  • Володимиру Висоцькому (2012);

скульптура

• портрет ланкової Л. Ганущак (1963);
• «Матрос В. Куцман» (1967, граніт);
• «Зміна» (1967, гіпс тонований);
• «Сурмач» (1968, бронза);
• «Орач» (1975);
• «Муза» (1981);
• «Оновлення» (1989);
• «Під вітрилами» (1994);
• «Спортсмен С. Уточкін» (2001);
• «Данте» (2004);
• «Та, яка стоїть» (2008);
• «Пророк» (2009);
• «Ной» (2010).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1958 року, всесоюзних з 1960 року, міжнародних симпозіумах скульптури з 1982 року. Персональні виставки пройшли в Одесі у 1991, 2006 та 2010 роках.

Окремі роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Дніпровському та Одеському художніх музеях, Одеському літературному музеї, Музеї Данте у Равенні.

• Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 207.;
• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 105.;
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 300 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Крижевська С. Г. Князик Олександр Веніамінович [Архівовано 22 Січня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.