Кокія-Ісар

Кокія-Ісар
44°25′40″ пн. ш. 33°39′25″ сх. д. / 44.427777777778° пн. ш. 33.656944444444° сх. д. / 44.427777777778; 33.656944444444
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняАвтономна Республіка Крим Редагувати інформацію у Вікіданих
Типфортеця
руїни і пам’ятка Редагувати інформацію у Вікіданих

Кокія-Ісар. Карта розташування: Україна
Кокія-Ісар
Кокія-Ісар
Кокія-Ісар (Україна)
Мапа

Кокія-Ісар (крим. Kokiya İsar) — руїни середньовічного укріплення XIII—XIV століття в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Розташовані у південно-західній частині Криму, за 5 км на південь від села Кючюк-Мускомія, на вершині мису Айя[1], на горі Кокія-Кая[2] (Петро Кеппен називав її Кешлеме-Кая[3]).

Опис

Розміри фортеці 110 на 70 м, площа 0,58 гектара. Вона відгороджена стіною завдовжки близько 52 м; південний і північний фланги стіни замикали прямокутні башти на відстані 30 м (південна вежа розміром 6,5 × 8 м могла бути донжоном), усі споруди складені з буту на пісочно-вапняному розчині. Ще донедавна стіни фортеці сягали чотирьох метрів заввишки, маючи в основі товщину 1,4–1,6 метра. Нині на їхньому місці видніється лише задернований вал. Зсередини до оборонних мурів прилягали різноманітні споруди. На західному краю мису збереглися руїни невеликої одноапсидної церкви, що вказує на давнє використання цієї місцевості. Кілька десятиліть тому на місці ісара розташовувалася військова частина. Через це від більшості середньовічних будівель майже нічого не залишилося, що значно ускладнює вивчення їхньої первісної структури та призначення[1].

Історія вивчення

Першу згадку про укріплення залишив Петро Паллас у 1793—1794 роках[4], також згадувався в Єгора Келлера в «Донесенні …» 1821 року[5], опис пам'ятки залишив Петро Кеппен в роботі 1837 «Про старожитності південного берега Криму і гір Таврійських» — залишки стіни товщиною до півтора метра і висотою до 2 сажнів і чотирикутну вежу біля неї[3]. Дюбуа де Монпере, що побував у фортеці, описував її, як «…неправильний трикутник, основою якого служить стіна…», мандрівник бачив залишки церкви, зазначав, що «мало слідів житла»[6]. Василь Кондаракі вважав, що укріплення збудовано як укриття, жителями Кучюк-Мускомії[7]. Микола Ернст у 1935 році ідентифікував фортецю «греко-готською» , вважав добре збереженою і рекомендував як об'єкт для екскурсійного відвідування[8]. Олег Домбровський вважав Кокія-Ісар прихистком XIII—XV століття для дрібних поселень садибного типу Варнутської долини[9].

Дослідженнями останніх років встановлено, що Кокія-Ісар — одношаровий археологічний об'єкт XIII століття. Поява подібних укріплень на той час історики пов'язують із татаро-монгольськими вторгненнями до Криму (починаючи з 1223 року), сельджуцькою експансією та переходом гірського Криму до складу Трапезундської імперії[10].

Примітки

  1. а б Мыц В.Л. Укрепления Таврики X—XV вв //  / Ивакин, Г. Ю. — Киев : Наукова думка, 1991. — С. 140. — ISBN 5-12-002114-X.
  2. Туристическая карта Крыма. ЮБК. ЭтоМесто.ru. 2007. Процитовано 3 жовтня 2021.
  3. а б Пётр Кеппен. О древностях южнаго берега Крыма и гор Таврических. — СПб : Императорская академия наук, 1837. — С. 208—210.
  4. Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах = Bemerkungen auf einer Reise in die sudlichen Statthalterschaften des russischen Reichs in den Jahren 1793 und 1794 / Борис Венедиктович Левшин. — Российская Академия наук. — Москва : Наука, 1999. — С. 54. — (Научное наследство) — 500 прим. — ISBN 5-02-002440-6. Архівовано з джерела 4 лютого 2021
  5. Келлер К.Э. Донесение, представленное Императорской академии наук академиком Келлером о путешествии его в Крым в 1821 г. // Записки Одесского Общества Истории и Древностей : альманах. — Одесса : Типография Алексомати, 1872. — Т. VIII (3 серпня). — С. 390. Архівовано з джерела 29 листопада 2021.
  6. Ф. Дюбуа де Монпере. Путешествие в Крым = Voyage autour du Caucase, chez les Tscherkesses et les Abkhases, en Colchide, en Géorgie, en Arménie et en Crimée, 6 Bände, Librairie de Gide / Т. М. Фадеева. — Симферополь : Бизнес-Информ, 2009. — Т. 5, 6. — 393 с. — (Путешествие по Кавказу, к черкесам и абхазам, в Грузию, Армению и в Крым) — ISBN 978-966-648-218-4. Архівовано з джерела 5 вересня 2021
  7. Василий Христофорович Кондараки. Байдарская долина в Таврическом полуострове // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. — Одесса : Типография Алексомати, 1868. — Т. 7. — С. 288—289. Архівовано з джерела 3 жовтня 2021
  8. Н.Л. Эрнст. Описание памятников // Социалистическая реконструкция Южного берега Крыма. — Симферополь : Гос. издательство Крымской АССР, 1935. — С. 430. — 7000 прим. Архівовано з джерела 6 жовтня 2021
  9. Домбровский О. И. Средневековые поселения и "Исары" Крымского Южнобережья // Феодальная Таврика / С. Н. Бибиков. — Киев : Наукова думка, 1974. — С. 10, 20.
  10. Мыц В.Л. Сторожевые укрепления XIII в. «Херсакеи» и Крымской Готии // Поволжская Археология : журнал. — 2020. — № 2 (32) (3 серпня). — С. 48—203. — ISSN 2306-4099. — DOI:10.24852/pa2020.2.32.48.63. Архівовано з джерела 5 жовтня 2021.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya