Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна

Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна
Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна
Народилася	27 червня 1940 ; Київ, Українська РСР, СРСР
Померла	1 березня 2018 (77 років) ; Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Київський державний художній інститут (1965)
Вчителі	Бородай Василь Захарович, Лисенко Михайло Григорович, Макогон Іван Васильович і Гельман Макс Ісайович
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
У шлюбі з	Кузнецов Віктор Миколайович
Діти	Кузнецов Володимир Вікторович
	; ; ;

Людмила Мефодіївна Куля́бко-Коре́цька (27 червня 1940, Київ — 1 березня 2018, Київ) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1968 року. Дружина дизайнера Віктора Кузнецова, мати скульптора Володимира Кузнецова та дизайнера Павла Кузнецова.

Біографія

Народилася 27 червня 1940 року в місті Києві (нині Україна). 1965 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася у Василя Бородая, Михайла Лисенка, Івана Макогона, Макса Гельмана.

Протягом 1965—1970 років працювала художником-конструктором Київської філії Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики, одночасно протягом 1965—1995 — у творчо-виробничому об'єднанні «Художник». У 1973 році закінчила навчання у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у Києві. Член КПРС з 1977 року^[1].

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Артема, № 60/1, квартира № 2 та у будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 84^[2]. Померла у Києві 1 березня 2018 року.

Творчість

Працювала у галузях станкової, декоративної та монументальної скульптури. Авторка рельєфів, портретів, погрудь, меморіальних дощок, пам'ятників, меморіалів. Серед робіт:

станкова скульптура

«Тракторист В. Фесенко» (1964);
«До зірок» (1965);
«Василь Касіян» (1966);
«Микола Лисенко» (1966);
«Прощання» (1967);
«Іван Кавалерідзе» (1967);
«Колгоспниця» (1970-ті);
«Учителька музики» (1970-ті);
«Іван Макогон» (1972);
«Ольга Кобилянська» (1973);
«Григорій Мінх» (1991);
«Петро Перемежко» (1991);
«В. Підвисоцький» (1991);
«Овксентій Корчак-Чепурківський» (1991);
«Луї Пастер» (1992);
«Микола Пирогов» (1992);
«Іван Мазепа» (1997);
«Павло Полуботок» (2000).

Окремі роботи зберігаються у Національному музеї медицини України та Музеї гетьманства у Києві, Ізмаїльській картинній галереї.

пам'ятники

в'язням концтаборів у місті Золотоноші Черкаської області (1975);
меморіал Слави у місті Пирятині Полтавської області (1977);
Володимиру Куцу у місті Тростянці Сумської області (1984);
Володимиру Леніну в смт Краснокутську Харківської області (1985);
захисникам Києва 1941, які полягли на річці Трубіж у селі Борщеві Баришівського району Київської області (1989);
воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни у місті Корсуні-Шевченківському Черкаської області (1995).

також авторка

проєкту для всесоюзного конкурсу «Брестська фортеця» (1965);
меморіальної дошки Івану Кавалерідзе на фасаді будинку на вулиці Великій Васильківській, № 12 у Києві, де протягом 1954—1978 років мешкав митець (1987, архітектор Василь Гнєздилов);
погрудь Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна (демонтоване у 2022 році^[3]) на брамі дендропарку «Олександрії» у Білій Церкві (1988);
погруддя Олександру Пушкіну в місті Губкіні Бєлгородської області Росії (1999).


Пам'ятник Володимиру Куцу	Меморіальна дошка Івану Кавалерілзе	Погруддя Тараса Шевченка у Білій Церкві	Погруддя Олександра Пушкіна у Білій Церкві