Куреник білобровий

?Куреник білобровий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Підряд:	Співочі птахи (Passeri);
Надродина:	Meliphagoidea;
Родина:	Шиподзьобові (Acanthizidae);
Підродина:	Шиподзьобні (Acanthizinae);
Рід:	Куреник (Hylacola);
Вид:	Куреник білобровий;
Біноміальна назва
	Hylacola cauta; Gould, 1843
Підвиди
	H. c. cauta Gould, 1843; H. c. halmaturina (Mathews, 1912); H. c. whitlocki (Mathews, 1912); H. c. macrorhyncha (Schodde & Mason, IJ, 1999);
Синоніми
	Calamanthus cautus; Hylacola cautus; Sericornis cautus
Посилання
Вікісховище:	Hylacola cauta
Віківиди:	Hylacola cauta
ITIS:	916741
МСОП:	22704614

Куре́ник білобровий^[2] (Hylacola cauta) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії.^[3]^[4]^[5]

Опис

Довжина птаха становить 12-14 см. Птах має сірувато-коричневу спину. Груди і живіт світлі, поцятковані темними плямками, гузка каштанова. Хвіст довгий, коричнюватий, темніший ближче до кінця. Над очима світло-сірі "брови", на крилах білі смужки. Самиці і молоді птахи мають темніше забарвлення.

Поширення і екологія

Білоброві куреники мешкають на півдні Австралії, від Ріверіни в Новому Південному Уельсі до річки Мерчисон в Західній Австралії Також окрема ізольована популяція мешкає в Новому Південному Уельсі. Птах живе в евкаліптових маллі, в густих чагарниках і пустищах.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[6]

H. c. cauta Gould, 1843 (центр-південь Австралії);
H. c. halmaturina (Mathews, 1912) (острів Кенгуру);
H. c. whitlocki (Mathews, 1912) (південний захід Австралії);
H. c. macrorhyncha (Schodde & Mason, IJ, 1999) (центр Нового Південного Уельсу).

Раціон

Білоброві куреники харчуються комахами. іноди насінням.

Розмноження

Гніздо являє собою плетену кулю і сховане в траві або чагарнику. В кладці 2-3 рожевуватих яйця.^[7]^[8]

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Calamanthus cautus. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 26 червня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Christidis, L; Boles, W.E (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Collingwood, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 978-0-643-06511-6.
↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
↑ Gregory, P. (2020). "Shy Heathwren (Hylacola cauta), version 1.0." In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.shyhea1.01
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 21 січня 2019.
↑ Shy Heathwren – Profile. Department of Environment and Climate Change, NSW. Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 5 червня 2008.
↑ Slater, Peter; Slater, Pat; Slater, Raoul (1993). The Slater Field Guide to Australian Birds (вид. Revised). Sydney: Landsdowne. с. 258. ISBN 0-947116-99-0.