Ріроріро короткодзьобий

Ріроріро короткодзьобий (номінативний підвид)

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Надродина:	Meliphagoidea
Родина:	Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина:	Шиподзьобні (Acanthizinae)
Рід:	*Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis)* Gould, 1843
Вид:	Ріроріро короткодзьобий

Біноміальна назва

Smicrornis brevirostris
(Gould, 1838)

Ареал виду

Підвиди

S. b. flavescens Gould, 1843
S. b. brevirostris (Gould, 1838)
S. b. occidentalis Bonaparte, 1850
S. b. ochrogaster Schodde & Mason, IJ, 1999

Синоніми

Psilopus brevirostris Gould, 1838

Посилання

Вікісховище:	Smicrornis brevirostris
Віківиди:	Smicrornis brevirostris
EOL:	45518114
ITIS:	563037
МСОП:	22704662
NCBI:	117206

Ріроріро короткодзьобий^[2] (Smicrornis brevirostris) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії. Це єдиний представник монотипового роду Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).^[3]^[4]^[5]

Таксономія

Короткодзьобий ріроріро був описаний в 1838 році британським орнітологом Джоном Гульдом. Вид отримав біномінальну назву Psilopus brevirostris. Птах спочатку вважався представником роду Ріроріро (Gerygone), однак в 1843 році Джон Гульд виділив його в окремий монотиповий рід Короткодзьобий ріроріро (Smicrornis).^[6]

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[7]

S. b. flavescens Gould, 1843 (від півночі штату Західної Австралії до заходу штату Квінсленд (включно з півостровом Кейп-Йорк, на південь до Великої Піщаної пустелі і пустелі Сіпсона);
S. b. brevirostris (Gould, 1838) (схід Австралії (від центрального і східного Квінсленду на південь до Вікторії і на південний схід до Південної Австралії);
S. b. occidentalis Bonaparte, 1850 (південний захід Західної Австралії);
S. b. ochrogaster Schodde & Mason, IJ, 1999 (західна і центральна Західна Австралія (на південь від Пілбари).

Опис

Короткодзьобий ріроріро — це найменший птах Австралії. Його довжина становить 8-9 см, вага 6 г, розмах крил 15 см. Виду не притаманний статевий диморфізм, однак забарвлення підвидів може відрізнятися.

Верхня частина тіла оливково-коричнювато сіра, груди і живіт жовтувато-сірі. Над очима блідо-кремові "брови". Горло сіре, іноді смугасте. Махові пера на крилах блідо-коричневі. Дзьоб короткий, світло-сірий, у молодих птахів дзьоб яскраво-жовтий. Лапи сірі.^[8]

Забарвлення підвидів S. b. occidentalis і S. b. brevirostris має світло-коричневий відтінок, підвиду S. b. occidentalis — сірий, підвиду S. b. flavescens — жовтий і загалом світліший. Крім того, північноавстралійські птахи менші за південноавстралійських.^[9]

Поширення і екологія

Короткодзьобі ріроріро є ендеміками Австралії. Вони мешкають майже по всій території, крім Тасманії, і деяких районів Західної і Центральної Австралії. Це осілий птах по всьому ареалу. Цей вид птахів мешкає у відкритих, сухих евкаліптових лісах і маллі. Короткодзьобий ріроріро живе і харчується в кронах дерев.^[10]^[11]

Раціон

Короткодзьобий ріроріро харчується безхребетними, личинками, іноді насінням. Шукає їжу в парах або невеликих зграйках до 8 птахів.

Розмноження

Сезон розмноження залежить від широти і кліматичних умов. Фактично розмноження може відбуватись впродовж всього року. Гніздо куполоподібної форми, розміщується в густій кроні дерева. В кладці 2-4 яйця. Інкубаційний період триває 10-12 днів. Цей вид є жертвою гніздового паразитизму з боку рудохвостих дідриків.^[12]^[13]

Примітки

↑ BirdLife International (2012). Smicrornis brevirostris. Процитовано 26 листопада 2013.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (2007). Handbook of the Birds of the World Alive; Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 9788496553422.
↑ Weebill (Smicrornis brevirostris) (англ.). IBC: The Internet Bird Collection. Архів оригіналу за 7 травня 2016.
↑ Ingwersen, Dean; Tzaros, Chris (Winter 2011). Woodland birds: the next generation (PDF). Wingspan. с. 22—25. Архів оригіналу (PDF) за 30 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
↑ Gould, John (1842). Proceedings of meeting of Zoological Society of London, Oct. 11, 1842. Proceedings of the Zoological Society of London. 10: 131–140 [133–134].
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
↑ Simpson; Day (1996). Field guide to the birds of Australia (вид. 5th). Ringwood, VIC, Australia: Penguin Books Australia Ltd. с. 182. ISBN 067086305X.
↑ Weebill (Smicrornis brevirostris). mdahlem.net. Процитовано 9 червня 2019.
↑ Fleming, P. A.; Hardy, G. E. StJ; Craig, M. D.; Valentine, L. E.; Moore, T. L. (2013). Do woodland birds prefer to forage in healthy Eucalyptus wandoo trees?. Australian Journal of Zoology. 61 (3): 187—195. doi:10.1071/ZO13045. ISSN 0004-959X.
↑ Schodde, R.; Mason, I. J. (1999). The directory of Australian birds: passerines. Collingwood, VIC, Australia: CSIRO Publishing. ISBN 9780643064560.
↑ Weebill. Birds in Backyards. Процитовано 10 червня 2019.
↑ Horsfield's Bronze-Cuckoo. BirdLife Australia (англ.). Процитовано 10 червня 2019.