Папоротчук квінслендський

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Надродина:	Meliphagoidea
Родина:	Шиподзьобові (Acanthizidae)
Підродина:	Pachycareinae
Рід:	*Квінслендський папоротчук (Oreoscopus)* North, 1905
Вид:	Папоротчук квінслендський

Біноміальна назва

Oreoscopus gutturalis
(De Vis, 1889)

Синоніми

Sericornis gutturalis

Посилання

Вікісховище:	Oreoscopus gutturalis
Віківиди:	Oreoscopus gutturalis
EOL:	45518092
ITIS:	561685
МСОП:	22704520
NCBI:	626433

Папоротчук квінслендський^[2] (Oreoscopus gutturalis) — вид горобцеподібних птахів родини шиподзьобових (Acanthizidae). Ендемік Австралії. Це єдиний представник монотипового роду Квінслендський папоротчук (Oreoscopus).^[3]^[4]

Опис

Довжина птаха 12-14 см. Верхня частина тіла темно-олоивково-коричнева, нижня частина тіла світліша. Горло біле, над очима білі "брови". Обличчя темно-коричневе, груди чорні. Дзьоб тонкий, чорний. Молоді птахи темно-коричневі, без білих плям на обличчі.^[5]^[6]

Поширення і екологія

Квінслендський папоротчук є ендеміком Австралії. Мешкає в гірських тропічних лісах на північному сході штату Квінсленд, на висоті 650-1500 м над рівнем моря (хоча трапляється і на висоті 300 м над рівнем моря). Це осілий вид птахів на всьому ареалі.^[7]

Раціон

Квінслендський папоротчук харчується безхребетними і невеликими сцинками (Scincidae).^[8] Шукає здобич у вологій підстилці, серед папороті і густих чагарників, в тінистих ярах.

Розмноження

Сезон розмноження триває з липня по січень. Гніздо куполоподібне, приховане під поваленим деревом, в невеликій заглибні серед папороті. В кладці 2 яйця 22×17 мм, білого кольору, іноді поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває 19 днів, пташенята залишаються в гнізді 21-23 дня.

Примітки

↑ BirdLife International (2012). Oreoscopus gutturalis. Процитовано 26 листопада 2013.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2006). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-42-2
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Bristlebirds, pardalotes, Australasian warblers. World Bird List Version 9.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2019.
↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
↑ Simpson, Ken, Day, N. and Trusler, P. (6th edn., 1999). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Penguin Books Australia ISBN 067087918-5.
↑ eBird species map: Fernwren. Процитовано 16 квітня 2020.
↑ Gregory, P. (2020). "Fernwren (Oreoscopus gutturalis), version 1.0." In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.fernwr1.01