Ламанський Володимир Іванович
Лама́нський Володи́мир Іва́нович (26 червня (8 липня) 1833, Петербург — 19 листопада (2 грудня) 1914, там само) — російський філолог, славіст,етнограф, історик, громадський діяч, академік Петербурзької АН з 1900. БіографіяЗакінчив 1854 Петербурзький університет. Працював службовцем у Публічній бібліотеці, в державному архіві міністерства іноземних справ. 1854-1859- працює на посаді секретаря Російського географічного товариства; У 1862-1864 роках подорожував по слов'янських країнах а також відвідав Туреччину, Італію та Грецію. Протягом 1865—1899 — на кафедрі слов'янської філології Петербурзького університету (доцент, професор, завідувач кафедри). З 1972 року- завідувач кафедри російської і церковнослов'янських мов та історії російської літератури Санкт-Петербурзької духовної академії; у 1890-1900 роках - професор академії Генерального штабу. 1865 -1871 і 1887 - 1910- на посаді голови етнографічного відділення. Науковий спадокҐрунтовно описав і частково дослідив основні зарубіжні слов'янські архіви. Одним з перших виступив проти традиційного погляду на походження літературно-писемної мови на Русі, заявивши у праці «Слов'янське „Житіє св. Кирила“ як релігійно-етичний твір і історичне джерело» (1915) про східнослов'янську основу мови Київської Русі. Ламанський був прихильником ідеї запровадження російської мови як загальнослов'янської. Ставлення Ламанського до проблем української мови та літератури не було однозначним. У рецензії на статтю «Національна безтактність» Миколи Чернишевського він стояв на великодержавницьких позиціях, однак у статтях про Ізмаїла Срезневського та Олександра Потебню говорив про необхідність розвитку української мови на самобутній народній основі. Праці
Джерела та література
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia