Литовсько-московські війни
Лито́всько-моско́вські ві́йни (біл. літоўска-маскоўскія войны, пол. wojny litewsko-moskiewskie, лит. LDK–Maskvos karai, рос. русско-литовские войны) — війни XV — XX ст. між Литвою (Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, Перша Республіка, лісові брати) і Велике князівство Московське, Московське царство, Російська імперія, Радянський Союз). Опис![]() Війни почалися з походу Московського князівства на Велике князівство Литовське 1339-1340 років. Новий етап почався з прикордонних конфліктів XIV ст. між Московським та Литовсько-Руським князівствами за білоруські й українські землі, а також за Смоленське князівство (етнічну білоруську територію). В XV—XVI століттях локальні конфлікти переросли в повномасштабні війни між двома державами. З формуванням українського козацтва, запорожці стали брати активну участь у війні на стороні Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.
Результатом московсько—литовських війн стало послаблення Литовсько-Руського князівства та посилення Московської держави. Після об'єднання Польського королівства та Князівства Литовського, Руського і Жемайтійського боротьба за білоруські та українські землі перейшла у протистояння Московського царства та Речі Посполитої.
Після поділів Польщі литовська аристократія неодноразово збройно виступала проти царського режиму у союзі з поляками: 16 лютого 1918 року Рада Литви під головуванням Йонаса Басанавічюса склала й підписала Акт про незалежність Литви, що викликало негативну реакцію з боку радянського уряду Росії, та польських націоналістів (представники яких на чолі з генералом Желіговським згодом анексували Віленський край). Результатом цього стала Війна за незалежність Литви, два перші етапи якої слід розглядати як продовження давнього московсько-литовського конфлікту:
У березні 1938 р. відбувся Польський ультиматум Литві. З початком Другої світової війни Радянський союз, скориставшись вигідною політичною ситуацією, анексував незалежні республіки Східної Балтії (в тому числі і Литву), що мало за собою як наслідок початок Другої радянсько-литовської війни (1940—1954). ЦікавеІснує білоруська народна пісня «Абарона Крычава» що оспівує як війська Великого Князівства Литовського відбивали атаку московитів (яких європейці тоді помилково називали «татарами») на місто[1][2]. Див. також
ПриміткиЛітература
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia