Відстань до колишнього райцентру становить 30 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 30 км[5].
У Стиборівці бере початок річка Самець, ліва притока Серету.
Урочища:
Вертиби
Мирова
Радеччина
Соколова яма
Сугунова
Населення
У 1880 році в селі мешкало 486 осіб та 7 осіб — на панському дворі. У 1931 році в селі було 154 домогосподарства, де мешкало 803 особи, 1935 року — 871 особа.
Назва
За радянської влади село мало назву «Стибирівка». 1989 року селу надали сучасну назву[8].
Назву села пов'язують з словами степи і бори, які колись були у цій місцевості[9].
Бродівський краєзнавець Дмитро Чобіт припускає, що назва села походить від готського слова «stube», тобто — однокімнатний будинок. Слов'яни називали готські будинки «стебами», а само поселення, де були готські будиночки місцеве населення називало Стеборівка[10].
Історія
У 1528 році село було у власності Марціна Кам'янецького. Цього ж року польський король Сигізмунд І надав право володіння Марціну Кам'янецькому селами підкамінського ключа, коди входила й Стиборівка. У 1626 році село перебувало під владою нащадків Марціна Кам'янецького. Цього ж року польський король Сигізмунд ІІІ підтверджує за нащадками Кам'янецького привілей Сигізмунда І від 1528 року на володіння селами підкамінського ключа[11].
У 1661—1711 роках село було у власності родини Цетнерів[12].
1865 році в селі засновано філіальну українську школу.
Радянські репресії та діяльність УПА (1944—1953)
20 серпня 1947 року місцевий дільничий Круков спільно з прокурором Бараненком та підрозділом МДБ за сфабрикованими звинуваченнями, у нібито не зданому провіанті на користь держави, забрали у Івана Фігуна всю домашню худобу та січкарню[13]. 31 серпня 1948 року більшовиками під час проведення так званої «ревізії», у місцевого жителя Петра Кутняка було забрано речі особистого вжитку (годинники, срібні ложки, плащ дощовик, браслет, рушники, декілька носовиків та дві пари чоловічої білизни). Під час проведення цієї ж «ревізії» в одній з хат місцевим дільничим Круковим було побито до втрати свідомості Марію Дзвінник[14].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:
Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці з дзвіницею, за усними переказами і записами у Богослужбових книгах с. Загір'я та «Шематизму» 1935—1936 років, збудована у 1702 році в с. Загір'я та 1827 року продана та перевезена до Стиборівки. За іншими джерелами церква збудована у 1605 році[16]. На південний схід від церкви збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця накрита пірамідальним дахом, збудована у 1878 році місцевими майстрами Грицьком Саганом та Степаном Дубиною[17]. Церква та дзвіниця внесені до Реєстру пам'яток архітектури Бродівського району Львівської області під охоронними № 1340/1 та № 1340/2 відповідно. У 1839 році парохом місцевої греко-католицької церкви був отець Павло Струменський, уродженець Підкаменя[18].
Мурована церква, збудована у 1937—1990-х роках будівничим Василем Хоміцьким за проєктом архітектора Олександра Лушпинського. Розташована на схід від дерев'яної церкви Собору Пресвятої Богородиці[17].
Відомі люди
Михайло Павлінський (псевда — «Верба», «Бродяга»; загинув 2 грудня1950, Стиборівка) — районний провідник ОУН Підкаменеччини та Олещини[19].
↑Прогноз погоди в селі Стиборівка. weather.in.ua. Погода в Україні. Процитовано 11 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco-Catholicae Leopoliensis. 1839 — Leopoli: Impressum in typographia Petri Piller, 1839. — 174 s. (лат.), (пол.)
↑Василь Стрільчук (1 січня 2020). Краєзнавчий календар Брідщини 2020. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Процитовано 11 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
