Ліве лібертаріанство

Ліве лібертаріанство,^[1]^[2]^[3]^[4] також відоме як егалітарне лібертаріанство^[5] або соціальне лібертаріанство^[6], є політичною філософією та типом лібертаріанства, яке підкреслює як індивідуальну свободу, так і соціальну рівність. Ліволібертаріанство являє собою кілька споріднених, але різних підходів до політичної та соціальної теорії. У своєму класичному вживанні воно відноситься до антиавторитарних різновидів лівої політики, таким як анархізм, особливо соціальний анархізм, прихильники цієї ідеології називають її просто лібертаріанством,^[7] комуналізмом та лібертарним марксизмом, які в сукупності називаються лібертарним соціалізмом. Частину лівого крила зеленого руху, включаючи прихильників соціальної екології Мюррея Букчина, також вважають себе леволібертаріанцями.

У Сполучених Штатах леволібертаріанство представляє ліве крило лібертаріанського руху, включаючи політичні позиції, пов'язані з академічними філософами Хілелом Штайнером, Філіпом Ван Парійсом і Пітером Валентайном, які поєднують самовладання з егалітарним підходом до природних ресурсів^[1]. Це робиться для розрізнення лібертаріанських поглядів на природу власності та капіталу, зазвичай за ліво-правою або соціалістично-капіталістичною лінією. Хоча лібертаріанство США стало асоціюватися з класичним лібералізмом і мінархізмом, причому праволібертаріанство більш відоме, ніж леволібертаріанство,^[4] політичне використання терміна до цього часу асоціювалося виключно з антикапіталізмом, лібертарним соціалізмом та соціальним анархізмом, і в більшості країн світу така асоціація все ще переважає.

Ліволіберальні соціалісти виступають проти капіталізму і приватної власності на природні ресурси.^[8]^[9]^[10] Ліволіберали скептично ставляться до приватної власності на природні ресурси або повністю проти неї, стверджуючи, на відміну від праволібералів, що ні претендувати на природні ресурси, ні змішувати свою працю з природними ресурсами недостатньо для повних прав приватної власності, і стверджують, що природні ресурси повинні перебувати у егалітарному володінні, або належати до колективного використання. Ті ліволіберали, які більш м'яко ставляться до приватної власності, підтримують різні норми та теорії власності, такі як узуфрукт^[11] або за умови відшкодування за шкоду місцевій або навіть глобальній спільноті, як, наприклад, школа Штайнера-Валентайна.^[12]^[13] Інші течії думки, ототожнювані з ліволібертаріанством, включають прихильників ідей земельного податку Генрі Джорджа і мутуалізму П'єра-Жозефа Прудона, а також пізніші форми лівого ринкового анархізму (або ринково-орієнтованого ліволібертаріанства), включаючи агоризм Самуеля Конкіна ІІІ. Критика леволібертаріанства в основному пов'язана з анархізмом і включає звинувачення в утопізмі,^[14] прихованому авторитаризмі^[15] і вандалізму по відношенню до подвигів цивілізації.^[16]

Примітки

↑ ^а ^б Anarchist Seeds Beneath the Snow^[en]
↑ Demanding the Impossible^[en]
↑ Newman, Saul (2010). The Politics of Postanarchism (англ.). Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-3495-8. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
↑ ^а ^б Newman, Saul (2010). The Politics of Postanarchism (англ.). Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-3495-8. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 червня 2022.
↑ France), Centre d'étude de la vie politique française (Paris; SOFRES (Society) (1993). The French Voter Decides (англ.). University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-10438-3. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Cohn, Jesse (20 квітня 2009). Ness, Immanuel (ред.). Anarchism. The International Encyclopedia of Revolution and Protest (англ.). Oxford, UK: John Wiley & Sons, Ltd. с. 1—11. doi:10.1002/9781405198073.wbierp0039. ISBN 978-1-4051-9807-3. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
↑ ISBN 978-0486119861
↑ ISBN 1902593693
↑ Miller, Wilbur R. (10 серпня 2012). The Social History of Crime and Punishment in America: A-De (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-8876-6. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Carson, Kevin. An Introduction to Left-Libertarianism. Center for a Stateless Society (амер.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Vallentyne, Peter. Libertarianism. plato.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Hamowy, Ronald (15 серпня 2008). The Encyclopedia of Libertarianism (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-6580-4. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 14 червня 2022.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 14 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ The problem of organisation and the notion of synthesis | libcom.org. libcom.org (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
↑ On Authority. www.marxists.org. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 14 червня 2022.

[:0-1] а ^б Anarchist Seeds Beneath the Snow^[en]

[2] Demanding the Impossible^[en]

[3] Newman, Saul (2010). The Politics of Postanarchism (англ.). Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-3495-8. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.

[:1-4] а ^б Newman, Saul (2010). The Politics of Postanarchism (англ.). Edinburgh University Press. ISBN 978-0-7486-3495-8. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.

[5] Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 червня 2022.

[6] France), Centre d'étude de la vie politique française (Paris; SOFRES (Society) (1993). The French Voter Decides (англ.). University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-10438-3. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2022.

[7] Cohn, Jesse (20 квітня 2009). Ness, Immanuel (ред.). Anarchism. The International Encyclopedia of Revolution and Protest (англ.). Oxford, UK: John Wiley & Sons, Ltd. с. 1—11. doi:10.1002/9781405198073.wbierp0039. ISBN 978-1-4051-9807-3. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.

[8] ISBN 978-0486119861

[9] ISBN 1902593693

[10] Miller, Wilbur R. (10 серпня 2012). The Social History of Crime and Punishment in America: A-De (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-8876-6. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2022.

[11] Carson, Kevin. An Introduction to Left-Libertarianism. Center for a Stateless Society (амер.). Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 14 червня 2022.

[12] Vallentyne, Peter. Libertarianism. plato.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 14 червня 2022.

[13] Hamowy, Ronald (15 серпня 2008). The Encyclopedia of Libertarianism (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4129-6580-4. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 14 червня 2022.

[14] Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 14 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[15] The problem of organisation and the notion of synthesis | libcom.org. libcom.org (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 14 червня 2022.

[16] On Authority. www.marxists.org. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 14 червня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

Ліве лібертаріанство

Примітки

Portal di Ensiklopedia Dunia