У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Малиновський .
Олександр Малиновський (12 січня 1889 , Жуків — 18 листопада 1957 , Бредфорд )[ 1] — священник , церковний і громадський діяч , член УГВР .
Життєпис
Діячі ЗУНР у Золочівському повіті, 1919. Цифрами на фото позначені: 1. о. Стефан Юрик 2. Михайло Балтарович 3. Гнат Дзерович 4. Ілля Цьокан 5. Теодор Ваньо 6. Пор. Юрій Жмур 7. Йосафат Фешур; між 6 і 8 Василь Пачовський 10. Пор. Мирон Дольницький 11. Олександр Малиновський 12. Петро Вовк 14.от. Северин Лещiй 16. сот. Мирослав Янович 18. Кравс 19. Рудольф Фірер 23. Скобельська Анна 24. Пор. Теодор Дацків 25. Білач 26. Василь Сірко 27 Михайло Павлюк 29. сот. Іван Сітницький 30. Ольшанецький 31. Олександр Шаповал 32. Микола Какурін 33. Григорій Сиротенко 42. Гребенц. Зліва від № 40 Парнас Яків
Народився в сім'ї священника Івана Малиновського, пароха парафій в селах Жуків та Кропивна Золочівського повіту та Валерії Перфецької.
Навчався у Перемиській чоловічій гімназії та правничому факультеті Львівського університету .
Після навчання відбув однорічну добровільну службу в австрійській армії, звідки повернувся в старшинсьому ранзі.
У 1912 році під час Першої Балканської війни призваний до війська і направлений до австрійського прикордоння до Боснії.
В 1914 році знову мобілізований до армії та скерований на фронт, як старшина (поручник , пізніше - старший поручник) 80 полку піхоти.
Під час визвольних змагань - сотник УГА . Був комендантом залоги в повітовому місті Золочів .
Душпастирська праця:
У 1925 році сотрудник , в 1926-1932 роках - перфект у місті Золочів.
1932 - 1939 — віце-ректор Львівської греко-католицької семінарії .
1937-1939 - ректор Християнського інтернату у Львові.
У 1932 році іменований радником митрополичої капітули.
У 1939 році спрямований митрополитом Андреєм Шептицьким на Лемківщину для проведення реєстрації речей музейної вартості в греко-католицьких храмах.
В 1941 —1945 — апостольський адміністратор Лемківщини .
11 — 15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту і уряду України, в яких О. Малиновський не зміг взяти участі, але був обраний членом УГВР .
На еміграції (за допомогою УПА перебрався на Захід) — ректор Української Католицької Духовної Семінарії у Німеччині .
з 1950 — Генеральний вікарій УГКЦ у Великій Британії . На цьому місці служіння о. О. Малиновський замінив хворого о. Володимира Маланчука, редемпториста.[ 2]
Помер у місті Братфорд (Англія), похований на лондонському кладовищі Кенсінґтон.
Примітки
Джерела
Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. ISBN 978-966-7022-79-2
Блажейовський Д . Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том II. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0 .
Посилання
Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті)
Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) Учасники 1-го Великого Збору
Кирило Осьмак — Президент УГВР,
Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР,
Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР,
о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР,
Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента),
Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР,
Омелян Логуш — член ЗП УГВР,
Катерина Мешко ,
Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР,
Зенон Пеленський — член Президії УГВР,
Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944)
Василь Потішко — член ЗП УГВР,
Мирослав Прокоп — член Президії УГВР,
Дарія Ребет — член Президії УГВР,
Павло Турула — член ЗП УГВР,
Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР,
Лев Шанковський — член ЗП УГВР,
Павло Шумовський — член ЗП УГВР,
Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР.
Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР.
Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі :
Кооптовані члени УГВР:
Осип Дяків -«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950)
проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949),
Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР,
Петро Федун -«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР,
о. Микола Хмільовський — член УГВР,
Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952);
Роман Кравчук -«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951).
Михайло Дяченко -«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952);Українська Повстанська Армія Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) УПА-Північ УПА-Захід УПА-Південь УПА-Схід Командир не призначений
СБ ОУН