Медвецький Микола Вікторович

Медвецький Микола Вікторович
Медвецький Микола Вікторович
Народження	30 листопада 1930 ; Ізки, Міжгірський район, Закарпатська область, СРСР
Смерть	21 липня 2007 (76 років)
	Будапешт, Угорщина
Країна	СРСР; Угорщина
Навчання	Ужгородське державне художньо-промислове училище (1952) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1958)
Вчитель	Бокшай Йосип Йосипович, Ерделі Адальберт Михайлович, Манайло Федір Федорович, Довбошинський Данило Данилович, Сельський Роман Юліанович і Щербатенко Юрій Володимирович
Діяльність	художник, графік, педагог
Відомі учні	Бровді Лариса Олександрівна, Олашин Василь Степанович, Фелдеші Петро Андрійович, Скакандій Василь Юлійович, Данилич Тарас Федорович, Іванчо Марія Федорівна, Іванчо Мігаль Балінтович, Сабов Василь Михайлович, Намистюк Анатолій Михайлович і Микуляк Мирон Васильович
Працівник	Закарпатська академія мистецтв
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Медвецька-Лутак Едіта Федорівна
Діти	Медвецька Агнеса Миколаївна
Нагороди

Микола Вікторович Медве́цький (нар. 30 листопада 1930, Ізки — пом. 21 липня 2007, Будапешт) — український радянський і угорський живописець, графік і педагог; член Спілки художників України з 1960 року; заслужений художник УРСР з 1985 року. Чоловік художниці Едіти Медвецької-Лутак, батько художниці Агнеси Медвецької.

Біографія

Народився 30 листопада 1930 року в селі Ізках (тепер Хустський район Закарпатської області, Україна). 1952 року закінсив живописний відділ Ужгородське училище прикладного мистецтва, де навчався у Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Федора Манайла. 1958 року закінчив факультет декоративно-монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Данило Довбошинський, Роман Сельський, Юрій Щербатенко).

Впродовж 1958—1964 років викладав у Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Серед учнів — Тарас Данилич, Марія та Мігаль Іванчо, Василь Олашин, Василь Сабов, Петро Фелдеші. Жив в Ужгороді в будинку на проспекті 40-річчя Жовтня № 26, квартира 73. У 1991 році виїхав до Будапешта. Помер в Будапешті 21 липня 2007 року.

Творчість

Працював у галузі монументально-декоративного мистецтва і станкового живопису. Серед робіт:

монументально-декоративне мистецтво

розпис у Будинку культури села (1959, Пийтерфолво);
фреска та сграфіто в кафе «Ужгород» (1964, Ужгород);
сграфіто для винного підвалу «Променисте» (1966, Ужгорож);
розпис магазину «Нектар» (1966, Ленінград);
«Легенда про місто Берегове» (1967);
сграфіто «Легенда про Берегове» (1968, ресторан «Білий камінь», Берегове);
сграфіто «Бронзовий вік» (1971, Закарпатський краєзнавчий музей);
«Шахтарське свято» (1972);
«Культура і мистецтво» (1976);
«Від колиски до могили» (1983, Пийтерфолво);
«Етапи великого шляху» (1985, залізнична станція Чоп);
«Туризм» (1989, турбаза «Латориця», Мукачево);
вітраж «Історія залізниці» (1990, Ужгород);

живопис

«Селянин із Дівочого» (1960);
«Данилівська церква» (1978);
«Відлига» (1982);
«Старе подвір'я» (1983);
«Пізня осінь» (1990);
«Тиша» (1992);
«Вітряний день у Женне» (1993);
«Острівець» (1993);
«На березі Раби» (1993);
«У свято» (1993).

Брав участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках і пленерах з 1958 року, зарубіжних — з 1967 року. Персональні виставки відбулися у Львові та Чернівцях у 1982 році, Ньїредьгазі у 1985 році, Кестгеї у 1994 році.

Твори митця придбані Міністерством культури та мистецтва України, а також є у фондах музеїв України та зарубіжних країн.