Мордовська писемність

Мордовська писемність
Мордовська писемність;
Вид	Уральські мови
Мови	мокшанська та ерзянська
Період	з XVII століття
	Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Мордовська писемність (рос. мордовская письменность) — писемність, що використовується для передачі мокшанської і ерзянської мов. З моменту свого виникнення у XVIII столітті й відтоді ґрунтується на кирилиці. До початку XX ст. абетка не мала стабільної норми та часто змінювалася. Сучасна діє з кінця 1920-их років.

Історія

Кінець XVII — середина XIX століття

Першою фіксацією мордовського мовного матеріалу є праця нідерландського вченого Ніколааса Вітсена «Noord en oost Tartarye», яка вийшла в Амстердамі у 1692 році. У цій книзі автор пропонує словничок з 325 мокшанських та ерзянських слів з перекладом на нідерландську мову^[1]. Пізніше, у XVIII столітті, мокшанські й ерзянські слова і невеликі тексти неодноразово фіксувалися і видавалися у працях Петра Ричкова, Симона Палласа, Йоганна Готліба та інших російських та іноземних вчених. В їх працях використовувалися як латинська, так і кирилична транскрипції^[1].

Графічне відображення мордовських фонем у записах XVIII століття:

УФА	Латиниця	Кирилиця	УФА	Латиниця	Кирилиця	УФА	Латиниця	Кирилиця	УФА	Латиниця	Кирилиця
[a]	a, aa, ou	а, аа, я	[g]	g	г	[m]	m	м	[x]	ch
[ä]	ä, a, ai	я, а	[d]	d	д	[n], [n']	n	н	[c], [ć]	ts, z, cz, tz	ц
[o]	o	о	[ž]	sch	ж	[ŋ]	n, ng	н, нг	[č]	tsch, cz	ч
[e]	e	е	[z], [ź]	z, s	з	[ŋ̩g]	ng	нг	[š]	sch, s, sh	ш, с
[u]	u, ou	у, ю	[ʒ], [ʒ']	dz, ds	дз	[p]	p	п	[šč]	schc	щ
[ai]	ai, ei	ай, ей	[j]	j, i	й, ю, я	[r], [ŕ]	r	р	[ks]	ks, cks, x, kx	кс
[i]	i, y	и	[ȷ]	ch, ix		[ʀ], [ʀ']	r		палат.	j, i	ь
[ə]	i, e, a, y	а	[k]	k, gk, ck, c	к	[s], [s']	s, ss, ß	с
[b]	b	б	[l], [l']	l, ll	л, лл	[t], [t']	t, d	т, д
[v (u̠)]	v, w, u	в, у	[ʟ], [ʟ']	x, l		[f]	f, ff	в

У другій половині XVIII століття з'явилися власне мордовські тексти — в основному переклади коротких офіційно-урочистих творів, що були зроблені учнями і викладачами Казанської і Нижньогородської семінарій. У цих творах використовувалася кирилична абетка. В різних текстах по-різному були зображені графічні прийоми для передачі тих чи інших фонем^[1].

На початку XIX століття почали з'являтися перші книги мордовськими мовами. Так, у 1804 році був виданий перший переклад церковнослов'янського букваря з катехізисом ерзянською мовою. А у 1821-1827 роках видано повний переклад Нового Заповіту ерзянською мовою. Однак ці книги не отримали помітного поширення, а якість перекладу була дуже низькою.

Середина XIX — початок XX століття

У 1867 році в Казані було засновано товариство Святого Гурія, метою якого була християнізація і просвітництво народів Росії. Завдяки його діяльності з 1870 року книговидання мордовськими мовами стає більш активним. Видаються не тільки переклади релігійних текстів, але з'являються букварі, а також окремі художні твори і фольклорні матеріали. Проте писемність абеток ерзянської та мокшанської мов різнилася, внаслідок відсутньої стандартизації. Однак спроби стандартизувати абетки були. Так, автор-упорядник ерзянського букваря Авксентій Юртов розробив власну графічну систему, послідовно уживаючи її у своїх працях. В цілому в друкованих виданнях XIX—XX століть ерзянська абетка не має суттєвих відмінностей від російської (крім наявності знаку Ҥ ҥ). Натомість мокшанська мова використовувала ряд додаткових знаків, що були нехарактерними російській: ӑ для ненаголошеного [a], я̈ для [ä] переднього ряду низького піднесення, ҥ для позначення позиційно обумовленого задньоязикового варіанту н перед г і к. Однак в інших мокшанських виданнях того часу, як правило, використовувалася стандартна російська абетка (в «Священній історії Старого завіту» 1898 року використовувався знак ԙ)^[2].

Відмінності абеток букварів кінця XIX — початку XX століття:

мокшанська

Буквар для мордви-мокші: 1-е вид., 2-е вид. Казань, 1892, 1897. Відсутня літера Ъъ. Наявні Ӑӑ, Ii, Ҥҥ, Ы̃ы̃, Я̈я̈.
Дорофєєв З. Ф. Валда ян. М., 1925. Відсутня літера Ъъ. Наявні Ԕԕ, Ԗԗ.

ерзянська

Буквар для мордви-ерзі з приєднанням молитов і російської абетки. Казань, 1884. Відсутня літера Щщ. Наявні Ii, Ѣѣ, Ѳѳ.
Буквар для мордви-ерзі. Казань, 1892. Відсутні літери Хх, Ъъ. Наявні Ii, Ҥҥ.
Тундонь чи. Ерзянський буквар. М.-Пг., 1923. Відсутня літера Ъъ. Наявна Ҥҥ.
Данилов Т. Валдо чи. М., 1926. Відсутня літера Ъъ.

XX століття

З 1920 року почалося активне книговидання мокшанською та ерзянською мовами. Друкувалися газети. Однак єдина діалектна база і стандартизована абетка з правописними нормами були відсутні. У 1924 році ця проблема була розглянута на з'їзді мордовських вчителів, а в 1928 році на Московській мовній конференції. З середини 1920-х почали з'являтися спроби вироблення єдиних літературних норм і діалектної бази. В основу мокшанської літературної мови були покладені краснослободська і темникова говірки, а в основу ерзянської — говірка Козлівки.

У графічному відношенні процес становлення мордовської писемності мав такі особливості: з 1920 по 1924 рік використовувалася стандартизован російська абетка без додаткових знаків. Звук [ə] став позначатися літерою а, а звук [ä] — літерою е. У 1924 році для передачі специфічних глухих приголосних [ʟ] і [ʀ] були введені літери ԕ і ԗ, а для [ä] стали використовувати літери э і ӭ, проте останню пізніше скасували. У виданнях мокшанської мови у 1924—1926 роках для позначення [ə] іноді використовувалися літери ĕ, ŏ і ы̆.

У 1927 році всі додаткові літери мокшанської і ерзянської мов були скасовані і абетка отримала вже сучасний вид, повністю збігаючись з російською. Для позначення [ʟ] і [ʀ] стали використовувати буквосполучення лх і рх (палаталізовані льх, рьх).

У 1993 році були прийняті нові правила орфографії мокшанської мови, згідно з якими зредукований [ə] позначався на початку слова і в першому закритому складі літерою ь^[3].

Латинізація

25 березня 1932 року в рамках всесоюзного процесу латинізації Всесоюзним центральним комітетом Нової абетки була прийнята мордовська абетка на латинській основі. Вона складалася з таких літер: A a, Ә ә, B в, C c, Ç ç, D d, Е е, E e, F f, G g, Ь ь, I i, J j, K k, L l, M m, N n, O o, ө ө, P p, R r, S s, Ş ş, T t, U u, Y y, V v, X x, Z z, Ƶ ƶ, ȷ, Rx, Lh. 19 травня 1932 року після обговорення з місцевими фахівцями Нижньо-Волзький комітет Нової абетки прийняв цю абетку у дещо зміненому вигляді: A a, B в, C c, Ç ç, D d, Ә ә, F f, G g, Y y, I i, J j, K k, L l, M m, N n, O o, P p, R r, S s, Ş ş, T t, U u, V v, X x, Z z, ƶ ƶ, ь ь, Rx, Lh^[4]. Однак ніяких реальних кроків для впровадження мордовської латинізованої абетки далі не було зроблено, а розвитку вона не отримала.

Проекти латинської абетки

Проект 1	Проект 2	Проект 3^[5]	Кирилиця	Проект 1	Проект 2	Проект 3	Кирилиця	Проект 1	Проект 2	Проект 3	Кирилиця
A a			А а	I i			И и	Ş ş			Ш ш
Ә ә	Ja ja	Ä ä	Я я	J j			Й й	T t			Т т
B в			Б б	K k			К к	U u			У у
C c			Ц ц	L l			Л л	Y y	Ju ju	Ü ü	Ю ю
Ç ç			Ч ч	M m			М м	V v			В в
D d			Д д	N n			Н н	X x			Х х
Э э	Ә ә		Э э	O o			О о	Z z			З з
E e	Je je	E e	Е е	Ө ө	Jo jo	Ö ö	Ё ё	Ƶ ƶ			Ж ж
F f			Ф ф	P p			П п	ȷ	ь		ь
G g			Г г	R r			Р р	Rx rx			Рх рх
Ь ь	Y y		Ы ы	S s			С с	Lh lh		Lx lx	Лх лх

Сучасна мордовська абетка

Сучасна мордовська абетка для мокшанскої та ерзянської мов діє з кінця 1920-х років. Графічно вона повністю збігається з російською.

А а	Б б	В в	Г г	Д д	Е е	Ё ё	Ж ж	З з	И и	Й й
К к	Л л	М м	Н н	О о	П п	Р р	С с	Т т	У у	Ф ф
Х х	Ц ц	Ч ч	Ш ш	Щ щ	Ъ ъ	Ы ы	Ь ь	Э э	Ю ю	Я я

Фонетичне значення окремих літер:

А а — звук [a]. В мокшанскій мові також [ə] (в кінці слова після твердого).
Е е — звук [e] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. В мокшанскій також [ə] (в середині слова після м'яких приголосних і шиплячих) і [j]+[ə].
Ё ё — звук [o] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й.
И и — звук [i] після м'яких і непарних приголосних.
О о — звук [o]. В мокшанській мові також [ə] (після твердих приголосних).
Ъ ъ — в мокшанській [ə] на початку слова і в першому закритому складі.
Ы ы — звук [i] після твердих приголосних
Э э — в мокшанській звук [ä] на початку слова.
Ю ю — звук [u] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й.
Я я — звук [a] після м'яких приголосних, а також у поєднанні з попереднім й. В мокшанській також [ä] (в середині і кінці слова) і [j]+[ä].
Палаталізація позначається літерою ь після приголосного або літерами е, ё, и, ю, я після приголосного.
Мокшанські глухі сонорні [ȷ], [ʟ], [ʀ] позначаються буквосполученням йх, лх, рх^[6].

Див. також

Удмуртська писемність

Примітки

↑ ^а ^б ^в Феоктистов, А. П. (2008). Очерки по истории формирования мордовских письменно-литературных языков (PDF). Саранск: Мордов. кн. изд-во. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2017. Процитовано 13 квітня 2017. (рос.)
↑ Основы финно-угорского языкознания. — "Наука", 1975. — Т. 2.(рос.)
↑ А. Н. Келина. Алфавит [1]. — 2003. — Т. 1.(рос.)
↑ Г. Аитов. Новый алфавит. Великая революция на востоке. — Нижневолжское краевое изд-во, 1932. — 3150 прим.(рос.)
↑ Н. П. Дружинин. Эрзя-мокшонь од латинизированной алфавитэнть пачтясынек алов массатненень. — Сятко, 1932.(рос.)
↑ М. Е. Митрофанова. Графика. — Мордовское кн. изд-во, 2003. — Т. 1.(рос.)