Мстиславський єзуїтський колегіум
Мстисла́вський єзуї́тський коле́гіум — навчальний заклад Товариства Ісуса, який діяв у Мстиславлі у період 1772–1820 рр. Єзуїти у МстиславліУ 1690 р. шляхта на повітовому сеймі схвалила ідею закласти в місті місіонерський будинок і школу єзуїтів. За матеріальної підтримки місцевих посадових осіб і жителів єзуїти розгорнули свою освітню діяльність у 1691 р. Знищена шведами під час Північної війни місія була відновлена у 1711 році і перетворена в резиденцію. Тоді ж з'явилося нове приміщення для бібліотеки. У 1710 року в єзуїтській школі почали викладати риторику. У 1729—1741 рр. викладалася також філософія (для світських учнів), у 1736—1737 рр. — моральне богослов'я (для місцевих семінаристів-єзуїтів), а у 1750–1751 рр. — математика. У 1764—1779 рр. виникла кам'яна, крита гонтом двоповерхова будівля, яка після отримання резиденцією статусу колегіуму була розширена. На час закриття закладу у 1820 році він був 60 метрів завдовжки і 13 метрів завширшки і складався з 18 кімнат. Головним храмом колегіуму був костел Святого Михайла Архангела, побудований у 1730—1748 рр.[1] Діяльність колегіумуРішення Катерини II зберегти Товариство Ісуса в Російській імперії, в яку у 1772 р. потрапив і Мстиславль, і швидке перетворення її білоруських володінь в центр тяжіння для колишніх єзуїтів сприяли активізації діяльності ордена. Так, у 1779 р. резиденції в Могильові і Мстиславлі зусиллями єпископа Станіслава Богуша-Сестренцевич отримали статус колегіумів. Середня школаЗазвичай у Мстиславському колегіумі працювали 10-12 єзуїтів, двоє з яких були проповідниками, а ще четверо викладали у 5-класній школі (класи: інфима, граматика, синтаксис, поетика і риторика). II і III класи (граматика і синтаксис), а також IV і V класи (поетика і риторика) дуже часто об'єднувалися. Середня школа єзуїтів мала популярність. У 1784 р. в школі було 160 учнів[2] , у 1796 р. — 113, у 1802 р. — 142, у 1805 р. — 150[1]. Займалися в ній майже виключно діти шляхтичів: у 1807 р. зі 103 учнів тільки 3 хлопці були з міщан[3]. Під час французько-російської війни 1812 року колегіум і школа були перетворені французами на шпиталь. Ректор В. Тиванкевич розпустив учнів додому, а майже всіх єзуїтів відправив по місцевих фільварках. Навчальний рік почався тільки в січні 1813 р.[4] КанвіктВ середині 80-х рр. XVIII ст. був відкритий канвікт (пансіон) для дітей заможної знаті. Він розміщувався в кам'яному будинку, розташованому навпроти колегіуму. 1784 року в канвікті жили 12 учнів[1] , у 1796 — 22, у 1802 — 21, у 1817 — 18, а в 1818 — 15. Причому, зниження кількості канвікторів не було пов'язано з падінням його популярності, позаяк в тому ж 1818 р. канвікт був перебудований, щоб приймати не менше 40 постояльців[5]. У 1807 р. річна плата за перебування в канвіті становила 100 рублів сріблом. При цьому існував спеціальний фонд родини Сологубів, з якого оплачувалося проживання певної кількості учнів (у 1807 р. таких було 12)[1]. Музична бурсаТакож при колегіумі з 1720-х рр. діяла також музична бурса. У 1796 року в ній займалося 14 учнів[1] , у 1802 — 10, в 1807 — 13, в 1817 і 1818 рр. — по 20 учнів, які отримували від колегіуму житло з опаленням, харчування та одяг[6]. Бібліотека і аптекаПісля перетворення резиденції в колегіум і завдяки переїзду із Західної Європи в Білорусь братів-єзуїтів із власними книгозбірнями суттєво поповнилася єзуїтська бібліотека. Відомостей про неї небагато, але в акті візитації за 1816 рік відзначається, що «колегіум має невелику біблітеку, яка задовільняє, проте, всі потреби»[7]. Ще з 1740 р. при резиденції діяла власна аптека[1]. Визначні постаті колегіумуРектори
Викладачі
Випускники
Доля єзуїтської спадщини у МстиславліПісля вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820) уряд передав костел Святого Михайла Ахангела, кам'яні будівлі колегіуму, школи і канвікти, а також господарські будівлі ченцям бернардинів. Нові господарі повинні були продовжити утримання школи, але їх повітова школа проіснувала лише з вересня 1822 по 1829 р. Незабаром храм був перероблений під православну церкву, а в єзуїтських будівлях розмістилася православна духовна семінарія[1]. Під час Німецько-радянської війни храм сильно постраждав, але після був відремонтований і використовувався як районний Будинок культури. Після того, як в ніч на 21 грудня 2017 р. обвалилася частина стіни, будівля знаходиться під загрозою повного знищення. Було розпочато збір коштів на порятунок костелу[8]. Також збереглися будівлі корпусу колегіуму, аптеки, канвікта, господарських будівель, а також каплиця і цегляна огорожа. Робляться спроби знайти гроші на реставрацію колегіуму через проекти технічної допомоги, що реалізуються за фінансової підтримки ЄС[9]. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
