Народна республіканська грецька ліга

Народна республіканська грецька ліга
Дата створення / заснування	1941
Участь у військовому конфлікті	Друга світова війна
Генеральний секретар	Komninos Pyromagloud
Країна	Греція
Час/дата припинення існування	1944
Народна республіканська грецька ліга у Вікісховищі

Народна республіканська грецька ліга (грец. Εθνικός Δημοκρατικός Ελληνικός Σύνδεσμος) (скорочено ЕДЕС (грец. ΕΔΕΣ) — одна з найбільших армій Руху Опору в Греції під час німецької окупації в період Другої світової війни. Ще під час війни ЕДЕС вступила в суперечку з комуністичним Національно-визвольним фронтом Греції, що до 1946 році переросло у громадянську війну, в якій ЕДЕС здобула перемогу.

Народна республіканська грецька ліга заснована 9 вересня 1941 року колишнім офіцером грецької армії Наполеоном Зервасом. Вона була республіканською організацією, антикомуністичною, і виступала проти повернення монархії в Грецію (див. Грецьке королівство).

Номінальним політичним головою організації був Ніколаос Пластірас, що перебував на той час у Франції. Друг і помічник Пластіраса Комнін Піромаглу вирішив, що ЕДЕС буде боротися проти окупантів і проти повернення екзильного короля Георга II. Незабаром він прибув до Афін, де створили виконавчий комітет у складі 5 членів (Комнін Піромаглу був представником секретаря Ніколаоса Пластіраса).

Організації вдалося встановити зв'язок із британським штабом у Каїрі з метою отримання зброї і підтримки Великої Британії. Однак британці підтримували короля Георга, і ЕДЕС 1942 року переходить на про-монархічні позиції.

Національно-визвольний фронт Греції створює Народно-визвольна армія Греції і ЕДЕС намагається йти на контакт з комуністами, але переговори не мали успіху через вимоги комуністів злиття EAM та ЕДЕС і недовіру до британців^[1]. Головною областю дій ЕДЕС стає історична область Епіру^[2].

Проте незабаром ЕДЕС і ЕЛАС почали діяти спільно із SOE (організація Сполученого Королівства, що спеціалізувалась на шпигунстві і саботажі). Операція була успішною і підняла популярність опору, але і створила нові суперечки між ЕЛАС і ЕДЕС (Британія високо оцінила допомогу Зерваса і недооцінила комуністів).

ЕЛАС безпідставно звинуватила ЕДЕС у співпраці з німцями. Скоріше за все, це було зроблене для того, щоб мати підстави для війни з організацією, що не подобалася комуністам про-західною і про-монархічною орієнтацією. І ще, можливо, через те що один з лідерів ЕДЕС Стіліанос Ґонатос підтримував охоронні батальйони грецьких колабораціоністів і закликав молодих офіцерів вступати в них^[3][4].

1943 року ЕЛАС атакувало ЕДЕС. Через агресію комуністичних сил ЕДЕС пішла на перемир'я з Німеччиною і домовилися про спільні дії проти ЕЛАС.

• Громадянська війна у Греції
• Національно-визвольний фронт Греції
• Народно-визвольна армія Греції

• (гр.) Fleischer, Hagen (1990). Στέμμα και Σβάστικα: Η Ελλάδα της Κατοχής και της Αντίστασης, Τόμος Α′ [Crown and Swastika: Greece of the Occupation and the Resistance, Vol. 1]. Athens: Papazissis. ISBN 960-02-0764-X.
• (гр.) Fleischer, Hagen (1995). Στέμμα και Σβάστικα: Η Ελλάδα της Κατοχής και της Αντίστασης, Τόμος Β′ [Crown and Swastika: Greece of the Occupation and the Resistance, Vol. 2]. Athens: Papazissis. ISBN 960-02-1079-9.
• Mark Mazower (2001). Inside Hitler's Greece - The Experience of Occupation, 1941-44. United States: Yale University Press. ISBN 0-300-08923-6.
• Woodhouse, Christopher Montague (1948). Apple of Discord: A Survey of Recent Greek Politics in their International Setting. London.
• Center of Military History, German Antiguerrilla Operations in The Balkans (1941-1944) [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Washington DC: United States Army.
• The Statutes of EDES [Архівовано 7 травня 2008 у Wayback Machine.]