Немира-Садовська Катерина Сергіївна

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (2 листопада 2021)

Немира-Садовська Катерина Сергіївна
Народилася	15 червня 1952(1952-06-15) (72 роки)  Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	скульпторка, письменниця, діячка культури
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1975)
Членство	Національна спілка художників України
Діти	Садовська Мар'яна

Немира-Садовська Катерина Сергіївна (нар. 15 червня 1952, Сокільники, Львівська область) — українська художниця, скульпторка, письменниця, культурна діячка. Членкиня Національної спілки художників України (1986).

Катерина Немира народилася 15 червня 1952 року в селі Сокільники Львівської області, зараз проживає в смт Новий Яричів. Батько Катерини походив з неграмотних селян, а дідусь по маминій лінії був радником Івана Огієнка.

Мисткиня закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва у 1975 році (викл. І. Скобало, З. Флінта). Працювала на Львівській кераміко-скульптурній фабриці в художній майстерні і паралельно в тодішньому Палаці піонерів вела студію образотворчого мистецтва^[1].

Почала педагогічну кар'єру у 1975 році — вдень працювала завідувачкою студії образотворчого мистецтва при Палаці піонерів (тепер Центр творчості), а ночами — на ЛКСФ у творчій майстерні. Власне, тоді почала виробляти свої програми, випрацьовувала методики.

Скульпторка, письменниця, педагогиня, авторка власної методи навчання дітей образотворчого мистецтва — це неповний список діяльності Катерини Немири. У своїй творчості використовує гончарну глину, шамот, фарфор, фаянс, скло, метал і камінь, поєднуючи кольорові глини, емалі, поливи^[1].

У 1990-х роках мисткиня з чоловіком переїхала до США, осіли вони у Клівленді. З чоловіком Володимиром Немирою шістнадцять років жили в США, вели галерею і студію, організували і утримували школу українознавства, влаштували гастролі в США ансамблю П. Вірського, львівських театрів ім. М. Заньковецької і Л. Курбаса.

По поверненню в 2008 році в Україну, організувала художню студію для дітей смт Новий Яричів Львівської області (де тепер живе). Свій викладацький досвід вона вирішила зафіксувати в формі посібника з викладання образотворчого мистецтва для дітей.

Спільно з Володимиром здійснили проект «Схід-Захід: єднання», відвідали 22 міста. Побували у Бердянську, Енергодарі, Миколаєві, Запоріжжі, Маріуполі та інших містах.

Дочки — Садовська Мар'яна, Вероніка Немира та син — Олександр.

• ваза «Мальви вечірні (Пам’яті В. Івасюка)» (1979);
• композиції – «Розмова про кохання», «Русалки», «Дівчина у блакитній хустці» (усі – 1983);
• «Сонячний день» (1984);
• «Тотем» (2005);
• «Кукіль» (2007);
• скульптури – «Любов» (1987), «Зрілість» (1988), «Поцілунок сонця» (2015), «Спокій» (2019);
• цикли керамічних тарелей – «Коляда», «З життя риб» (обидва – 2006–08)^[1].

• ''В скульптуру прийшла через великі сумніви, спробу знайти математичну формулу відтворення образу, через нерозуміння термінів «Кругла скульптура, пластика...».''
• ''Дотепер маю відчуття, що нічого не вмію… І всього хотіла б навчитись.''
• ''Людина та щаслива, яка чує себе щасливою. Я маю відчуття щастя, і вдячна за це долі. Мені цікаво жити.''

• Виставка «Чуття образу» (Львів);
• «Всесвіт удвох» (Київ);
• Галерея мистецтв ЧНУ ім. Петра Могили (Миколаїв);
• «40 ЛІТОПІСЛЯ» (Львів);
• «Коли являється любов…» 05.2024 (Львів)^[2][3]

• «Іногда» (2013);
• «Вітрила»;
• «Кольорові оповіді» (2014);
• «Миколчині сни»;
• «Кожна дитина — художник» (2018).

Немира-Садовська Катерина Сергіївна у соціальних мережах
	Немира-Садовська Катерина Сергіївна на сайті Facebook

• Катерина Немира: Кожен день — це щастя [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• «Якби в юності мала теперішній досвід, то не народжувала б дітей» [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• «Українці завжди організовувались і ставали проти зла пліч-о-пліч» [Архівовано 2 листопада 2021 у Wayback Machine.]