Обмовка за Фрейдом
Обмовка за Фрейдом — обмовка, здійснена внаслідок втручання несвідомого приглушеного бажання. Явище було описано Зигмундом Фрейдом в дослідженні «Психопатологія повсякденного життя» (1901).[1] Разом з незначними несвідомими одруками й машинальними діями охоплюється терміном парапраксис.[2][3] Фрейд припускав, що на вигляд незначні і безглузді помилкові дії насправді є наслідками реалізації несвідомих бажань. Фрейд розділяв помилкові дії на чотири групи:
Незважаючи на зовнішню безглуздість і невинність, Фрейд заперечував тривіальність таких дій, розглядаючи їх як значиме в психологічному плані явище — зовнішній прояв недозволених підсвідомих конфліктів і витіснених бажань. Як і в сновидіннях, Фрейд бачив в парапраксисах потенційну «дорогу» до таємниць несвідомого.[1] Не всі помилкові дії легко зрозуміти, проте в ході аналітичної роботи з пацієнтом іноді вдається зробити припущення про те, який насправді зміст його, навіть найзаплутаніших, помилкових дій. А помилкові дії пацієнта (наприклад, забування часу сеансу або оплати лікування) дозволяють аналітику і пацієнту отримати важливі відомості про опір і трансфе́р.[1] Примітки
Див. також
|
.jpeg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
