У математиціобчислюване (або рекурсивне) число — це число, яке може бути обчислене з будь-якою заданою точністю за допомогою алгоритму (для комплексних чисел повинні бути обчислювані і дійсна, і уявна частини).
Вони також відомі як рекурсивні числа,[1]ефективні числа,[2]обчислювані дійсні числа[3] або рекурсивні дійсні числа.[4] Поняття обчислюваного дійсного числа ввів 1912 року Еміль Борель, скориставшись інтуїтивним поняттям обчислюваності, доступним на той час.[5]
Множина всіх обчислюваних чисел є зліченною множиною, а множина всіх необчислюваних чисел — незліченною. Множина всіх обчислюваних чисел (як і множина всіх необчислюваних чисел) щільна в і в
Порядок на множині обчислюваних дійсних чисел ізоморфний порядку на множині раціональних чисел.
Визначення
Дійсне число називають обчислюваним[6], якщо існує алгоритм, який дозволяє для кожного обчислити за скінченне число кроків двійковий дріб , такий, що .
↑Rogers, Hartley, Jr. (1959). The present theory of Turing machine computability. Journal of the Society for Industrial and Applied Mathematics. 7: 114—130. doi:10.1137/0107009. MR0099923.
↑P. Odifreddi, Classical Recursion Theory (1989), p.8. North-Holland, 0-444-87295-7
↑ абБиркгоф Г., Барти Т. Современная прикладная алгебра. — М., Мир, 1976. — с. 375, 376.
Turing, A. M. (1936). On Computable Numbers, with an Application to the Entscheidungsproblem. Proceedings of the London Mathematical Society. Series 2 (опубліковано 1937). 42 (1): 230—65. doi:10.1112/plms/s2-42.1.230. S2CID73712. Turing, A. M. (1938). On Computable Numbers, with an Application to the Entscheidungsproblem: A correction. Proceedings of the London Mathematical Society. Series 2 (опубліковано 1937). 43 (6): 544—6. doi:10.1112/plms/s2-43.6.544. — у цій праці введено обчислювані числа (і а-машини Тьюрінга); у визначенні обчислюваних чисел використано нескінченні десяткові послідовності.
Weihrauch, Klaus (2000). Computable analysis. Texts in Theoretical Computer Science. Springer. ISBN3-540-66817-9. — у § 1.3.2 введено визначення вкладених послідовностей відрізків, що збігаються до синглетного дійсного. Інші представлення обговорюються в § 4.1.