Олесницький Ярослав Іванович
Ярослав Іванович Олесницький (1875, Зарваниця (Тернопільський район) — 15 липня 1933, Золочів) — український дипломат, правник. Голова дипломатичного представництва УНР у Великій Британії. Небіж Євгена Олесницького. БіографіяНародився в 1875 році в Зарваниці, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільська область, Україна) (за іншими даним в місті Галичі[1]) в родині священника Івана Олесницького і Юлії зі Загайкевичів. Студіював право у Львівському і Віденському університетах. Бл.1899 одружився зі Софією з Поповичів, дочкою священника зі Стрия.[2] Судову практику проходив у Відні, Львові і від березня 1903 у Стрию у свого стрийка Євгена Олесницького. Доктор права (1903). У листопаді 1903 відкрив власну адвокатську канцелярію в Дрогобичі. Упродовж 1904—1910 очолював дрогобицьку філію «Просвіти». 1 травня 1912 перевів свою канцелярію до Львова.[3] У 1913—1914 був головою товариства Руська Бесіда. Учасник Першої світової війни. Отаман УГА. З 1917 — член Української Національної Демократичної Партії. У жовтні 1918 — обраний до складу Української Національної Ради. З листопада 1918 заступник державного секретаря закордонних справ ЗУНР. 22 січня 1919 — входив до складу делегації Західно-Української Народної Республіки, яка брала участь в урочистому проголошенні Акту Злуки на Софійському майдані в Києві. З весни 1919 по 1921 — разом з Маркіяном Меленевським обіймав посаду радника Дипломатичної місії УНР у Великій Британії, а від вересня 1919 до січня 1920 очолював там українське представництво. Восени 1921 повернувся до Львова. Викладав у Львівському (таємному) Українському Університеті. У травні 1923 відкрив адвокатську канцелярію у Львові, утім 1 вересня 1924 перевів її до Золочева. Належав до провідних членів Українського Національно-Демократичного Об'єднання, З 1930 — посол до польського Сейму. На поч. 1930-х — активно виступав проти кривавих репресій польського окупаційного режиму щодо українського населення Західної України. В 1931 — від імені Української Парляментарної Репрезентації в сеймі звернувся до Ліги Націй у Женеві з рішучим протестом проти політики «Пацифікації». 15 липня 1933 — помер у Золочеві.  Родина
Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
