Згодом територію площі було забудовано, на початку ХІХ століття тут знаходилося монастирське стаєнне подвір'я.
Близько 1840 року на місці колишнього подвір'я було знову влаштовано площу[2].
Після спорудження в 1854–1857 роках будівлі Губернських Присутствених місць вона була відокремлена від сусідньої Михайлівської площі та сформована в теперішніх межах.
23 січня1919 року було урочисто виголошено ухвалений напередодні універсал Директорії про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну[4].
Період радянської влади
З 1921 року — площа Червоних героїв Перекопу[5], через перемогу Червоної армії над військами Врангеля під Перекопом у 1920 році. 1926 року назву було узагальнено — площа Героїв Перекопу. У період німецької окупації у 1941–1943 роках — Софійська площа.
На Софійській площі у 1648 році кияни вітали козаків Богдана Хмельницького, які перемогли польсько-шляхетське військо.
На початку XX століття тут проходили численні мітинги та демонстрації різних політичних сил і течій, у 1943 році кияни тут збирались на мітинг з приводу звільнення Києва від німецьких загарбників, у 1961 році — з приводу нагородження міста-героя Києва другим орденом Леніна.
У нові часи з 1990-х років площа — постійне місце збору киян з суспільно-значущих подій. Так, 21 січня1990 року в переддень свята Злуки в Києві на Софійській площі i у Львові біля пам'ятника Іванові Франку відбулися мітинги-молебні. Саме звідси починалася одна з найграндіозніших акцій Народного Руху України 1990-х років — Живий ланцюг, який з'єднав Київ, Львів та Івано-Франківськ і охопив до 1 млн учасників.
7 червня2014 року на площі Президент України Петро Порошенко склав присягу Головнокомандувача Збройних сил України, після чого відбулася церемонія представлення командувачів видами Збройних Сил України та урочистого підняття штандарта Президента України[8][9].
.jpg)
.jpg)
.jpg)
