Всесою́зний пере́пис насе́лення 1939 ро́ку — перепис населення СРСР, проведений станом на 17 січня1939 року мав на меті замінити дані перепису 1937 року, результати якого були визнані помилковими відповідно до Постанови Ради Народних Комісарів СРСР від 25 листопада 1937 року. Хоча більшість демографів схиляються до того, що перепис 1937 року не влаштував керівництво СРСР тим, що надто переконливо свідчив про величезні масштаби Голодомору в Українській РСР, та відмінність ситуації в інших республіках СРСР.
Проведення
На відміну від перепису 1937 року, який враховував лише наявне населення, переписом 1939 враховувалось постійне і наявне населення. З 12 по 16 січня вперше проводився попередній обхід своїх дільниць рахівниками. Заповнення переписних листів шляхом опитування почалося 17 січня і тривало 7 днів (з 17 по 23 січня) в міських поселеннях, й 10 днів (з 17 по 26 січня) — в сільській місцевості.
Перепис містив 16 питань:
Стосунок до голови родини
Тимчасове чи постійне проживання
Місце постійного проживання (для тих хто мешкає тимчасово)
Час відсутності (для тих хто тимчасово відсутній)
Стать
Вік
Сімейний стан
Національність
Рідна мова
Громадянство
Освіта
Назва навчального закладу
Дані про закінчення навчального закладу
Рід занять та джерело доходів
Місце роботи
Суспільна група
Протягом 10 днів після завершення перепису проводився суцільний контрольний обхід. Вперше в історії радянських переписів був введений контрольний бланк, який заповнювався на тих, хто проживав в даному помешканні, але був відсутній в момент перепису. Бланк містив питання переписного листа. Всім переписаним, які тимчасово проживали або збиралися виїхати, надавалася довідка про те, що вони пройшли перепис.
Розподіл населених місць
При обліку враховувались ТЕР – територіальна одиниця розробки – мінімальний масив переписних листів, що розробляється: кожне міське поселення (місто, селище міського типу) і кожен внутрішньоміський район, всі великі села (понад 5 тис. населення), всі села – районні центри (1926 року не обліковувались), і все сільське населення кожного адміністративного району без цих сіл (смт, міст).[1]
Віднесення населення до сільського/міського вперше проведено не за формальним принципом (попередні списки ЦУНГО), а законодавчо — віднесення населенних пунктів до адміністративно-територіальних категорій (сільських/міських) було впроваджено Верховними Радами.[2]
Підсумки перепису
Відповідно до перепису, чисельність населення країни склала 170,6 млн осіб, в тому числі міського — 56,1 млн осіб (33 %). Обробка матеріалів перепису була механізована і здійснена протягом 15 місяців на трьох спеціальних машинолічильних станціях. Короткі підсумки були опубліковані в 1939[3]—1940[4] роках (передрук 1956 р.). Остаточні результати були опубліковані за окремими показниками в 1947—1949 рр. Повні підсумки перепису були опубліковані на початку 1990-х років.[5]
При підбиванні підсумків перепису була введена поправка на ймовірний недооблік населення: таким чином, до числа фактично переписаних громадян було додано ще 3 мільйони осіб. Таку величину поправки на недооблік більшість фахівців вважають завищеною.
Раднаркомом СРСР було доручено ЦУНГО Держплану з 1 по 8 січня 1940 р. по всій території СРСР (крім віддалених районів Крайньої Півночі) провести всесоюзний перепис худоби.[7]
Перепис промисловості
З 17 лютого по 5 березня 1940 запроваджено Всесоюзний перепис соціалістичної промисловості.[8]
Примітки
↑У цьому правилі були невеликі винятки. Так до Ленінградської міськради входило 15 внутрішньоміських районів і 4 окремих міста, але було утворено не 19 ТЕРів, а 42 – у всіх районах, крім одного, по 2 або 3 ТЕРа, надто великі були внутрішньоміські райони. Те саме і в Московській міськраді замість 24-х (23 внутрішньоміські райони та селище Рубльово) було утворено 47 ТЕРів.
Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги. / Фонд 1562, опись 329, дело 279, 284, 4535–4537, 4538, 4539–4541, 4542,; фонд 1562, опись 336, дело 94, 202, 205, 206, 220, 224, 233, 249–251, 254–256;
