Перший Новомосковський благочинницький округ Дніпропетровської єпархії УПЦ (МП)
Перший Новомосковський благочинницький округ належить Дніпропетровській єпархії УПЦ московського патріархату. Благочиння охоплює 21 церковних громад єпархії в у колишньому Новомосковському районі та місті Новомосковську Дніпропетровської області. ІсторіяДавня історія церкви східного обряду на багатодюдному і природно багатому Посамар'ї. Тут селилися ченці у козацькому Самарському монастирі. Новомосковськ в старовину називався Самара (давнє бродницько-половицьке місто Самарь, через перетворення на Богородицьку фортецю московського війська у 1688 році було перенесено зі старого місця у Нову Самару та Піщану Самару), Самарчук і Самарчик, Новоселиця і Новоселівка (що вказує на переселення зі старої Самарі). Самара була головним поселенням східного Запоріжжя, а Самарська Свято-Троїцька церква за старовинністю перевершувала багато запорізьких церков. За бажанням Запорізького Коша у 1760 року в Самарі засновано Старокодацьке запорізьке духовне намісницьке правління. Головний священик самарської Свято-Троїцької церкви Григорій Порохня призначений Київським Митрополитом чином Хрестового Намісника. Тоді було 6 службових священиків. Близько 1771 в зв'язку зі збільшенням кількості населення Старокодацьке хрестове намісництво змушене було просити Київського Митрополита Преосвященного Гавриїла, призначити 7-го священика. Згодом Свято-Троїцький собор спорохнявіла й не була спроможна вміщувати зростаюче населення Самари, тому Самарський полковник, козацька старшина та парафіяни вирішили побудувати новий, трьохпрестольний храм. 21 травня 1774 року духовне Правління запорізького Старокодацького хрестового намісництва просило у Київського Митрополита дозвіл на будівництво нової церкви. 2 червня 1775 року освячено місце і закладено храм. 1777 року було закінчено сучасний дерев'яний Свято-Троїцький собор. 25 травня 1781 року засновано Новомосковське благочиння з центром колишньому першому Катеринославі (Кільченському), що з перенесенням міста на пагорб правого берегу Дніпра у Половицю перейменовано на Новомосковськ з кафедрою у Духівському соборі колишнього Катеринослава (тепер східна околиця Самарівки) з протопопом Олексієм Хандалеєвим на чолі. Через малу кількість храмів і парафіяльних дворів 14 червня 1787 року Новомосковське духовне правління об'єднано з Павлоградським, а першоприсутній протоієрей Олексій Хандалеєв переведений до Павлограду. У 1790 році за благословіння Преосвященного архієпископа Амвросія Правління переведено в Самарський Миколаївський монастир, а пізніше — в містечко Новоселиця Новомосковського повіту. На 1793 рік у Новомосковську та у Новомосковському повіті налічувалося 30 храмів і 87 священнослуителів. У серпні 1798 року від Новомосковського благочиння відокремлено Павлоградське благочиння з центром у Павлограді на чолі з протоієреєм Василем Башинським, який був переведений на посаду після закриття Донецького духовного Правління був переведений з Донецька (до 1817 року місто Слов'яносербськ). У 19 сторіччі зі стрімким зростанням населення у благочинні будувалося багато храмів. Через більшовицьку політику у Новомосковському благочинні на кінець радянської доби залишилося лише 2 діючі храми: Свято-Покровський храм на Кулебівці у Новомосковську та Свято-Успенський у селі Голубівка. 1989 року у Свято-Троїцькому соборі в Новомосковську, де за радянської влади працював музей, відновилися богослужіння священників Російської православної церкви Московського Патріархату. На грудень 2006 року у Новомосковському благочинні було відкрито 42 парафії, тому її було розділено на Перший і Другий Новомосковські благочиннецькі округи. Храми першого Новомосковського благочинницького округуУ місті Новомосковську
Поселення Новомосковського району
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
