Петрова Ольга Миколаївна

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (лютий 2022)

Петрова Ольга Миколаївна
Народилася	10 лютого 1942(1942-02-10) (83 роки)
Країна	Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, художниця, візуальна мисткиня, графікеса
Галузь	образотворче мистецтво[1], малярство[1], графіка[1] і мистецтвознавство[1]
Alma mater	Українська академія друкарства і Державний інститут мистецтвознавстваd
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	українська[1] і англійська[1]
Заклад	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Членство	Національна спілка художників України
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Ольга Миколаївна Петрова (10 лютого 1942(19420210), Червоногвардійське на Уралі) — українська художниця (живопис, графіка), кандидат мистецтвознавства (1974), доктор філософських наук (1993), член Національної спілки художників (з 1976) ^[2], Заслужена діячка мистецтв України (2006) ^[3], Почесний академік Національноі  академіі мистецтв Украіни (04.08. 2024, посвідчення № 59) ^[4], учасниця вітчизняних та закордонних виставок, кураторка виставок митців України за кордоном. Авторка монографій та понад 550 статей з історії та теорії образотворчого мистецтва.^[5]

Народилася 10 лютого 1942 року в селищі Червоногвардійське на Уралі. Мати — Зоя Олександрівна Рожанська — архітектор. Батько — Микола Іванович Петров — інженер, молодший лейтенант. Загинув у бою на острові Пушкарському (поблизу Хортиці) в 1943 році.^[6].

У 1950 р. починає отримувати художнє виховання під впливом матері та викладача художньої студії Б. М. Піаніди.^[7]

1948 р. — перші відвідини вистави «Лускунчик» у Великому театрі опери та балету (Москва). 1959 року закінчує київську середню школу № 61 (Київ)^[7].

1960 року працює копіювальницею, техніком-архітектором у Київпроекті. Входить до кола обдарованих молодих архітекторів: Вадима Гречини, Віктора Сусського, Тараса Довженка, Анатолія Суммара, Юрія Євреїнова. Знайомиться з Віктором Некрасовим, Авраамом Мілецьким, Григорієм Кочуром. Бере приватні уроки малювання у Г. О. Хижняка та знайомиться з системою імпресіонізму.^[6]

1961–1965 рр. — навчання на факультеті графіки Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (київське вечірнє відділення). Знайомиться з персоналіями авангардного мистецтва.^[7]

1962 року починає діяльність ілюстратором в часописах Києва.

1963 р. — знайомство та величезне потрясіння від особистості Сергія Параджанова. Його влив на формування творчої поведінки, свобідної волі.^[7]

1966 р. — перша подорож до Грузії, Вірменії. Знайомство з Сіран Давидівною — матір'ю С. Параджанова. Захист дипломного проєкту — ілюстрації до роману Сервантеса «Дон Кіхот».^[7]

1968 р. — початок роботи над ілюстраціями (туш, перо) до «Божественної комедії» Данте. Початок експонування графіки на художніх виставках Києва.^[8]

1971 р. — завершення роботи над дантівською серією (літографія) та публікація композицій у «Всесвіті». В ідеологічному відділі ЦК КП України ілюстрації кваліфіковано як сюрреалізм. Негласна заборона видавництвам надавати роботу ілюстраторці. Вимушений від'їзд з Києва, вилучення з художнього процесу України. Вступ до аспірантури Всесоюзного інституту історії мистецтв Міністерства культури СРСР (Москва). Праця над дисертаційним дослідженням «Данте Аліг'єрі в тлумаченні художників» («Божественна комедія» в образотворчому мистецтві XIV—XX ст."). Керівник — доктор мистецтвознавства А. Чегодаєв.
Ілюстрації Ольги Петрової до “Божественної комедії” ^[9].

1974 р. — захист кандидатської дисертації, здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Повернення на Україну. Створення декорацій для балету «Лускунчик» у Київському державному театрі опери та балету. Початок роботи в галузі художньої критики та історії мистецтва. Публікації у всесоюзних часописах «Искусство», «Творчество», «Образотвоче мистецтво» та ін.^[7]

1975–1994 рр. — доцент кафедри режисури Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука.^[7]

1976 р. — вступ до Спілки художників СРСР.^[7]
1979 р. — початок роботи над циклом акварелей «Квіти України». Літографії до «Божественної комедії» Данте придбано Державним музеєм книги та книгодрукування.^[8]
1982 р. — виконання обов'язків ученого секретаря «Шекспірівської комісії» при АН УРСР. Участь у Шекспірівських наукових конференціях (Москва).

1982–1989 рр. — член Правління товариства «Україна — Індія».^[7]
1989 р. — народження Музи — П'єти. Відхід від графіки — початок експонування станкового живопису.^[7]
1993 р. — захист докторської дисертації «Функціонування етнохудожньої традиції в професійному образотворчому мистецтві», здобуття ступеню доктора філософії. Голова комісії з питань культури товариства «Україна-Ізраїль». Автор концепції, тексту каталога виставки «Нісайон» (єврейська тема в мистецтві України).^[7]
1994 року присвоєно звання професора кафедри теорії та історії культури Київського державного інституту культури.^[7]
1994–1995 рр. — голова комісії «Культура та мистецтво» програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні». Член Наглядової ради Центру сучасного мистецтва (Дж. Сороса). Член правління Товариства «Україна — Ізраїль».^[7]
З 1995 р. — професор кафедри культурології та археології Національний університет «Києво-Могилянська академія».
1996 р. — член Вчених рад Інституту філософії Національної академії наук України та НаУКМА. Читання лекцій з теорії сучасного українського мистецтва в Національній художній академії в Софії (Болгарія).
1998 року присвоєно звання академіка Академії гуманітарних наук (Санкт-Петербург). Член Спеціалізованої Вченої Ради Національного університету ім. Тараса Шевченка. Розробка концепції та підготовка виставки «Ноїв Ковчег»(у проекті «Мистецтво України XX століття»).
1999 р. — участь у культурологічному проєкті «Творчі заходи за програмою «Україна в Австрії»: автор концепції «літньої школи-семінару з проблем українсько-австрійських зв'язків у просторі культурологічних знань» (лекція «Стиль Сецесіон у контексті «філософії підсвідомого»). Головний експерт та організатор виставки «Золоте коло»: Найвищі досягнення сучасного українського мистецтва.
2001 р. — Розробка концепції виставки «Перехрестя»: До 10-ї річниці незалежності України (Відень, Австрія, куратор у співпраці з Тамарою Лі).
2000–2005 рр. — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка^[10].
2006 року присвоєно почесне звання Заслужений діяч мистецтв України^[3].

2006 р. — Премія журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за мистецтвознавче дослідження «Данте Аліг’єрі у XX столітті».

2000-2014 рр. — член Спеціалізованої Вченої ради Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
2013–2025 рр. — головна наукова співробітниця Інституту проблем сучасного мистецтва(ІПСМ АМУ)^[11]

10 лютого 2022 року мисткиня відмітила 80-річчя, влаштувавши виставку в галереї «Митець» і висловивши своє творче кредо: «Мистецький ідеалізм: колір втілює Бога як світло. Фізичний аспект кольорів виявляє ідеальні сутності буття людства. Кольоропис — шлях до бачення «духовним зором». Як зазначає преса, «В ювілейну експозицію «Одвічне» увійшли роботи художниці різних творчих періодів, де гармонійно переплелися чимало яскравих сюжетів та ситуацій. У картинах вона звертається до тем пошуку власного «я», подолання викликів долі, важливого вибору.» ^[12]

В 2024 р. присвоєно почесне звання  — Почесний академік Національноі академіі мистецтв Украіни ^[4].

1975 р. — Дні культури Києва у Флоренції. Літографія до «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі. Флоренція.
1981 р. — Перша «Виставка-ярмарок» Живопис на склі на Андріївському узвозі. Київ.
1990 р. — «Українські художники про Індію». Участь у груповій виставці з французькими художниками. (Лорг).
1991 р. — Українські митці у Японії, Отару.
1992 р. — «Vita Nova» Живопис.
1993 р. — «Традиції Малевича». Живопис. Музей історії Києва. Виставка «Нісайон» (єврейська тема в мистецтві України).
1994 р. — «Арт-контрапункт» (програма «Музик фест'94») — автор концепції, плаката та учасник виставки Державний музей українського образотворчого мистецтва. Київ
1996 р. — «Чорнобиль: десять років опісля» Нью-Йорк, США, «Трієнале живопису. Софія'96».Болгарія.
1997 р. — «Видатні художниці України» Галерея «Лавра». Київ.
1999 р. — «Нитка Аріадни».Живопис. Київ; «Шосте відчуття». Живопис. Геттінген, Німеччина.
2000 р. — «Українські митці». Живопис. Муніципальна галерея «Чінка», Анкара, (Туреччина).
2001 р. — «Перехрестя». Живопис. До 10-ї річниці незалежності Україна, Відень, Австрія.
2004 р. — «Мистецьке «Так» Помаранчевій революції. Спілка художників України. Київ
2004 р. — «Міжнародний пленер у Коктебелі «Виноград, виробництво, вино». «Український дім».Київ.
2004 р. — «Українське мистецтво». Живопис. Скульптура. Інсталяція. «Центр мистецтв». Магдебург, Німеччина.
2006 р. — «Бієнналє «Маріна-2006». Живопис. «Морська галерея». Одеса.
2007 р. — «Земля обетованная». Живопис. За сприяння Посольства Держави Ізраїль. Галерея «Фокстрот». Київ.
2007 р. — «Грамаріна — 2007». Живопис. «Морська галерея». Одеса.
2007 р. — «Територія душі». Живопис. Галерея Пласт-арт. Чернігів.
2010 р. — «Розмова про Данте». Графіка. Національний музей Тараса Шевченка. Київ.
2011 р. — «Територія душі». Живопис. Музей Сучасного мистецтва Пласт-арт.. Чернігів.
2013 р. — «Тбілісі – любов моя». Живопис. Галерея «Триптих-арт». Київ.
2013 р. — «Радість садів». Живопис. Галерея «Мистецька збірка». Київ.
2014 р. — «Територія душі». Живопис. Музей Сучасного мистецтва Пласт-арт.. Чернігів.
2014 р. — «Тбілісі – любов моя». Живопис. Національний музей Грузії. Тбілісі.
2014 р. — «Живописна сюїта». Живопис. Міністерство закордонних справ України. Київ.
2015 р. — «Норвегія». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ
2016 р. — «Кольоровий вертеп». Живопис Галерея «АВС-арт». Київ,
2017 р. — «Викрадення Європи або ігри з Биком». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ.
2017 р. — Світ побачила новаторська експозиція «Чоловіки і Я». Музей Художніх інновацій. Берлін.

2022 р. — Рік тривоги (живопис). Національний музей Т,Г, Шевченка. Київ.

2024 р. — Концентрація волі (живопис, графіка, скульптура). Виставковий зал Національноі академіі мистецтв Украіни Київ.

2024 р.— Під одним небом (живопис, графіка, скульптура).The National Art  Center (Tokyo). Національний музей «Київська картинна галерея». Київ.

1990 р. — «Знак часу». Живопис. Спілка письменників України. Київ, Україна.

1991 р. — «Монотипії». Арт-генез галерея. Калькутта, Індія.

1992 р. — «Живопис». За програмою «Зірка Давида»; «Пам'яті С. Параджанова»; «Алегорії». Спілка художників України. Київ, Україна.

1992 р. — «Зірка Давида». Живопис. Художній музей. Чернівці, Україна.

1994 р. — «Бог є любов». Живопис. Мистецький центр Міністерства культури та мистецтв України. Київ, Україна.

1995 р. — «Маски». Живопис. Галерея «Бланк-Арт». Київ, Україна.

1996 р. —— «Клоун». Живопис. Інсталяція. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

1997 р. — «Рай». Живопис Національний художній музей України. Київ, Україна; Національний музей, Львів, Україна; Художній музей, Тернопіль, Україна.

1998 р. — «Вишня для Олі». Живопис. Інсталяція. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

1998 р. — «Рай». Живопис. Посольство України в Австрії. Відень, Австрія.

1999 р. — «Нитка Аріадни». Живопис. Галерея «L-art». Київ, Україна

1999 р. — «Шосте відчуття». Живопис». Центр «Muza». Геттінген, Німеччина.

2000 р. — «Живопис О. Петрової». Книгарня "Мистецтво". Київ, Україна.

2001 р. — «Іспанія без кориди». Галерея "Університет". Київ, Україна; Галерея «Пласт-Арт», Чернігів, Україна.

2002 р. — «Діалоги». Національний університет «Києво-Могилянська академія». Галерея. Київ, Україна.

2002 р. — «Збулося літо». Живопис. Ювілейна виставка. «Український Дім». Київ, Україна.

2003 р. — «Сонячно». Живопис. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

2003 р. — «Іспанія твоя і моя». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2004 р. — «Оаза». Живопис. Інсталяція. Державний музей літератури України. Київ, Україна.

2004 р. — «Презентація книги «Мистецтвознавчі рефлексії» та художня виставка «Сорок градусів у затінку». Живопис. Видавничий дім «КМ Академія», Культурно-мистецький центр НаУКМА. Київ, Україна.

2004 р. — «Жовто-блакитне». Живопис. Галерея «Кейхан». Осака, Японія. Культурно-мистецький центр «Муза». Осака, Японія.

2005 р. — «Сестра самурая». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна. Чернігівський обласний художній музей. Чернігів, Україна.

2005 р. — «Метафізика кольору». Живопис. Галерея «Пласт-арт». Чернігів, Україна.

2006 р. — «Його Величність — колір». Живопис. «Морська галерея». Одеса, Україна.

2007 р. — «Схід — горизонталь». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2007 р. — «Райський вертеп». Живопис. Галерея «Триптих». Київ, Україна.

2008 р. — «Червоно-синьо-жовте». Живопис. Галерея «Боттега». Київ, Україна.

2009 р. — «Французька провінція». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2010 р. — «Французька Рів'єра: Живопис». Галерея «Коло-Заспа». Київ, Україна.

2010 р. — «Живопис Ольги Петрової». Ресторан «Фабі», Музейна вулиця Гіза. Токіо, Японія.

2010 р. — «Пейзаж України: Живопис». Культурно-мистецький центр «Муза». Осака, Японія.

2011 р. — «Японія. Вчора та сьогодні». Живопис. Виставка — громадянська акція на підтримку постраждалих у Фукусіма. Галерея «Коло». Київ, Україна.

2012 р. — «Інші береги». Живопис. Ювілейна виставка. Національний музей «Київська картинна галерея». Київ, Україна.

2013 р. — «Тбілісі — любов моя». Живопис, графіка, есей. Галерея Триптих-арт. Київ, Україна. 2013 р. — «Радість садів». Галерея «Мистецька збірка». Київ, Україна. 2014 р. — «Тбілісі – любов моя». Національний музей мистецтв Грузії. Тбілісі, Грузія. 2014 р. — «Живописна сюїта». Міністерство закордонних справ України. Київ, Україна. 2015 р. — «Норвегія». Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Київ, Україна. 2016 р. — «Кольоровий вертеп». Галерея «АВС-арт». Київ, Україна. 2017 р. — «Викрадення Європи або ігри з Биком». Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2017 р. — «Викрадення або ігри з  Биком» Живопис. Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків. Київ

2018 р. — «Wordless» Живопис. Гал. «Триптих - Арт» Київ.

2018 р. — «Інші береги» Живопис. Національний музей мистецтв у Львові ім. Андрія Шептицького.

2019 р. — «Радість садів» Живопис. Гал «Мистецька збірка» Київ.

2021 р. — «Венеція. Карнавал Фелліні» Живопис. Національний музей «Київська  картинна галерея».

2022 р. — «Одвічне» Живопис. Виставковий зал «Мистець» СХУ Київ.

• 1995 — Грант Дж. Сороса на видання персонального каталогу
• 1997 — Грант Дж. Сороса на участь у Міжнародній виставці у Софії, Болгарія
• 2005 — Заслужений працівник освіти України
• 2006 — Заслужений діяч мистецтв України
• 2006 — Премія журналу «Сучасність» за мистецтвознавче дослідження «Данте Аліг'єрі в XX столітті».
• 2006 — Премія Ліги українських меценатів за книгу «Данте Аліг'єрі в XX столітті».

• Петрова О. Експресивний Конструктивізм Вадима Меллера : Каталог виставки "Пригоди Авангарду. Вадим Меллер, Ніна Генке-Меллер, Ніна Вєтрова-Робінсон". — Київ : НХМУ, 2004. — С. 5-37.
• Ольга Петрова. Мистецтвознавчі рефлексії: історія, теорія та критика образотв. мистецтва 70-х років XX ст. – початку XXI ст. : зб. ст. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-236-6
• Ольга Петрова. «Комедія» Данте Аліг'єрі. Мистецький коментар ХIV-XX століть : текст укр., англ.). — Київ : Факт, 2009. — ISBN 978-966-359-310-4
• Ольга Петрова. Третє Око. Мистецькі студії.2015. Петрова О. Третє Око: Мистецькі студії: моногр. зб. ст. — Київ : Фенікс. — ISBN 978-966-136-283-2
• Петрова О.М. Миттєвості приватного життя. — Київ : Основи, 2016. — ISBN 978-966-500794-4
• Петрова О.М. Другие берега Евгения Волгина : (збірка фотографій). — Київ : Фенікс, 2016.
• Петрова О.М. Мистецький Київ 1990-х. Реконструкція. — Київ : Publish Pro, 2019. — ISBN 978-617-7765-06-5
• Художник Ольга Петрова в текстах сучасників / упор. О. Петрова ; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — Київ : Фенікс, 2020. — ISBN 978-966-136-756-1
•  Петрова О.М. Японія. З Хіравати  під голос флейти. Культурологічна розвідка. — Київ : Дух і Літера, 2024. — 216 с.

• Мистецтво України: Біографічний довідник. — Київ, 1997. — С. 470-471.
• Художники Києва : творчо-біографічний довідник. — Київ, 2000. — С. 140.
• Художники України. — Київ, 2001. — С. 161.
• Ольга Петрова. Біобібліографічний покажчик. – Серія «Вчені НаУКМА» // К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001
• Ольга Петрова. Біобібліографічний покажчик. – Серія «Вчені НаУКМА» // К.: НаУКМА, 2012
• Художник Ольга Петрова в текстах сучасників / упор. О. Петрова ; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — Київ : Фенікс, 2020.
• Попович М. В. Культура : ілюстрована енциклопедія України / Мирослав Попович. —Київ. : Балтія-Друк, 2009. — 184 с.
• Личковах В. А. Етнокультурографія у веселковій імперії Ольги Петрової. — Магістеріум. — Культурологія: вип.52, Національний університет «Києво-Могилянська академія». — Київ: 2013.
• Білоусов А. Відблиски минулого. Мозаїка буття — Київ : ФОП Гуляєва В. М., 2020. — 276 с. — ISBN 978-617-7901-24-1.
• Білоусов А. Миттєвості – прекрасні і гіркі : ліричні мемуари Ольги Петрової // Світогляд. — 2017. — Вип. № 5.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Петрова Ольга Миколаївна

• Ольга Петрова. Бібліотека українського мистецтва
• Ольга Петрова. Малярство, графіка. Київ, Артек, 1995.
• Ольга Петрова. Біобібліографічний покажчик. — Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2001. — Серія «Вчені НаУКМА».