Плав'юк Ярослава Володимирівна
Ярослава Володимирівна Плав'юк, до шлюбу Бойко (24 березня 1926, село Біла[1] поблизу Тернополя — 4 березня 2023, Берлінгтон, Онтаріо, Канада) — українська громадська діячка, феміністка, благодійниця. Почесна членкиня Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Членкиня жіночого товариства імені Ольги Басараб. Дружина політика та громадського діяча — голови Організації українських націоналістів, генерального секретаря та Президента Світового Конгресу Вільних Українців, останнього президента Української Народної Республіки в екзилі Миколи Плав'юка. ЖиттєписНародилася 24 березня 1926 року в селі Біла Тернопільська область[1][2], батько — професор гімназії Володимир Бойко, мати Марія — донька пароха греко-католицької церкви отця Колянківського[1]. 1945 рік зустріла в таборі для «переміщених осіб» (DP, «ді-пі») в американській зоні окупації (Карлсфельд біля Мюнхена). У 1946 році закінчила Українську гімназію у Берхтесгадені, Баварія, Німеччина[3]. У 1948 році в Мюнхені одружилася з Миколою Плав'юком і прожила з ним довге і щасливе життя, виховавши двох синів Ореста і Нестора та двох дочок Уляну та Оксану. Наприкінці 1949 року їх сім'я переїхала до Канади; громадянка Канади.[4] Ярослава Плав'юк — одна з організаторів іменних стипендій для українських студентів та дітей-сиріт Монреальського відділу Громадської служби українців Канади «Поміч Україні», де вона постійно опікується постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС, патронує Іванівську районну організацію жіночого Товариства імені Олени Теліги. Бере активну участь в організації спонсорської допомоги щорічному Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсу на краще виконання творів Олени Теліги «Щоб далі йти дорогою одною», який проводиться серед учнівської та студентської молоді України Всеукраїнським жіночім товариством імені Олени Теліги. Передала в дарунок рідкісні старовинні рушники із жіночим автентичним строєм до Шкільного музею Олени Теліги київської спеціалізованої школи № 97 імені Олени Теліги та музею Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.[5] Ярослава Плав'юк зробила вагомий внесок у формування самосвідомості, підтримки національної ідеї українцями за кордоном та на батьківщині, у збереження культурної спадщини України. Її стараннями була повернута в Україну й передана до Центрального державного архіву кіно-, фото-, фонодокументів музична спадщини відомих в діаспорі, але зовсім незнаних в Україні композитора Богдана Весоловського та співака Антіна Дербіша.[6] 21 січня 2018 року вона звернулася до слова вдячності та заклику до збереження незалежності, побудови сильної демократичної європейської країни на заходах, присвячених 100-річчю Української Народної Республіки в Торонто[7]. Померла 4 березня 2023 року у канадському місті Берлінгтон, провінція Онтаріо, в 96-річному віці[8]. Нагороди та відзнаки
Сім'я
Див. такожПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
