Скоропадська Олександра Петрівна

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Олександра Петрівна Дурново
Народилася	23 травня 1878(1878-05-23) Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	29 грудня 1952(1952-12-29) (74 роки) Оберстдорф, ФРН
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  Німеччина
Національність	українка
Місце проживання	Російська імперія, Українська Держава, Німеччина
Alma mater	Університет Сорбонна
Знання мов	російська
Посада	Перша леді Української держави
Попередник	Марія-Іванна Грушевська
Наступник	Розалія Винниченко
Партія	УДХП
Рід	Скоропадські
Батько	Дурново Петро Павлович
Мати	Марія Василівна Кочубей (Дурново)d
У шлюбі з	Скоропадський Павло Петрович
Діти	Скоропадська Марія Павлівна, Скоропадська Єлисавета Павлівна, Скоропадський Данило Павлович і Олена Отт-Скоропадська
Медіафайли у Вікісховищі

|початок_терміну= |кінець_терміну=

Олександра Петрівна Скоропадська (до шлюбу Дурно́во, 23 травня 1878, Санкт-Петербург,^[1] Російська імперія — 29 грудня 1952, Оберстдорф, ФРН) — українська аристократка.^[2] Представниця дворянських родів Дурново, Кочубеїв, Безбородьків, Донець-Захаржевських. Дружина гетьмана Української Держави Павла Скоропадського. Прямий нащадок гетьмана Кирила Розумовського.

Народилася 23 травня 1878 року в родині генерал-ад'ютанта Петра Павловича Дурново, який був засновником Сибірського торгового банку, членом Алтайського золотопромислового товариства, мав великі маєтки у В'ятській та інших губерніях. Мати, княжна Кочубей Марія Василівна(інші мови) (з роду Кочубеїв), утримувала декілька маєтків на Полтавщині — Чутове, Кочубеївка, Іскрівка, Скороходове.

18-річна Олександра Дурново, фрейліна імператриці, на одному з балів при дворі познайомилася з офіцером Павлом Скоропадським, в якого закохалася. Але звернення нареченого до батька, в якому він зізнався у своїх почуттях і просив руки дівчини, було відхилено Петром Дурново. Довелося чекати рік, поки 11 січні 1898 року не відбувся шлюб.

За кілька років народила трьох дітей: дочок Марію та Єлизавету, сина Петра. Літо подружжя часто проводило в родовому гнізді Скоропадських — полтавському селі Тростянці, де в маєтку був влаштований музей української військової історії.

Коли почалася російсько-японська війна, син Павло написав рапорт і поїхав на війну.

Коли Павло Скоропадський став гетьманом України, Олександра перебувала з дітьми в Петрограді. Проте Павло зумів розв'язати це питання, за допомогою дипломатичних каналів. Радянський уряд вирішив дозволити сім'ї гетьмана виїзд в Україну. 29 червня 1918 року «державний поїзд № 1» доставив Олександру та дітей із Петрограда до Києва.

Відразу та беззастережно прийняла високу державну посаду чоловіка. І це було цілком природно: доньці царського генерала держава, яка створюється її чоловіком із реставрованою приватною власністю та поміщицьким землеволодінням, за підтримки російських дворян, була близькою.

Коли настало революційне лихоліття, дітей — яких на той час було четверо — відправили в Одесу. Олександра, залишилася з чоловіком в Києві.

14 грудня 1918 року гетьман Скоропадський зрікся влади. На німецькому військовому потязі Павло Петрович під виглядом пораненого німецького солдата виїхав до Німеччини. Олександра, вагітна Оленою, дісталася Німеччини через Фінляндію.

Поки в Одесі існувала влада Антанти, дітям гетьмана, які там перебували, нічого не загрожувало. Але в березні 1919 року до Одеси наблизилися більшовицькі війська, що примусило Марію, Єлисавету й Петра переїхати в Крим. Юні Скоропадські з няньками тікали на Захід через території Османської імперії, Болгарського царства, Румунського королівства, Грецького королівства, Королівства Італія. І тільки влітку 1919 року родина знову возз'єдналася в Швейцарії, а потім, на початку 20-х років, виїхала на постійне місце проживання до Німецької держави, до Ванзеє, що під Берліном.

Наймолодша дочка — Олена — народилася в Берліні в червні 1919 року.

Загалом Скоропадські мали трьох синів і трьох доньок. Один хлопчик — Павло — помер у два з половиною роки, влітку 1918 року.

Наприкінці Другої світової війни Олександра Петрівна переїхала з дітьми до міста Оберстдорф.

Павла Петровича і їх дочку Єлизавету доля затримала одного квітневого дня 1945 року на невеликій залізничній станції Платтлінг. Гетьман їхав до дружини та дітей. Але в небі над станцією з'явилися літаки союзної авіації. Гетьман України Павло Скоропадський, який отримав важке поранення в голову, помер 26 квітня 1945 року в шпиталі невеликого французького міста Меттен.

Олександра пережила чоловіка на шість років. По смерті чоловіка оголосила себе регентом, у вересні створила Регентську раду гетьманату.

1948 року передала верховну владу синові Данилу, який повернувся із Великої Британії.

Доглядала хворого на епілепсію сина Петра.

Померла 29 грудня 1952 року в ФРН.

Олександра і Павло Скоропадські поховані поряд в Оберстдорфі.

Станом на 2011 рік із дітей залишилася лише дочка Олена, яка має двох дітей, Олександру та Ірину, і двох онуків — Ванесу та неповносправного Дмитра. Мешкають вони у Швейцарії.

• Батько — Петро Павлович Дурново (1835—1919)

• Мати — Марія Василівна Дурново (Кочубей) (1848—1896)
• Чоловік — Павло Петрович Скоропадський (1873—1945)
• Дочка — Марія Павлівна Скоропадська (Монтрезор) (1898—1951)
• Дочка — Єлисавета Павлівна Скоропадська (Кужим) (1899—1975)
• Син — Петро Павлович Скоропадський (1900—1956)
• Син — Данило Павлович Скоропадський (1904—1957)
• Син — Павло Павлович Скоропадський (1915—1918)
• Дочка — Олена Павлівна Отт-Скоропадська (1919—2014)

• Скоропадський Павло Петрович
• Гетьманський рух
• Українська Держава

Олександра прекрасно грала на фортепіано, прищеплюючи любов до музики своїм дітям. Зуміла реалізувати в еміграції свою давню мрію — написати книгу, присвячену генеалогії родів Скоропадських і Дурново.

• Генеральська донька [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Історія династії Кочубеїв — Дурново, найбільших землевласників Чутівського краю^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Незвичайна жінка в долі незвичайної людини. «День» № 52, п'ятниця, 21 березня 2008 [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Незвичайна жінка в долі незвичайної людини. «День» № 57, п'ятниця, 28 березня 2008 [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]