Почесні громадяни Кам'янця-ПодільськогоПоче́сний громадяни́н Кам'янця́-Поді́льського — звання, встановлене в Кам'янці-Подільському для громадян, що мають особливі заслуги перед містом. Таких громадян на сьогодні маємо 56. У радянський часПерші почесні5 липня 1966 року дев'ята сесія Кам'янець-Подільської міської ради десятого скликання «на ознаменування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та Радянської влади на Україні» встановила звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». В ухвалі сказано, що звання «надається громадянам, що своєю активною участю в трудовому та громадському житті міста, видатними заслугами в період Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн і в післявоєнний період безпосередньо сприяли розвиткові господарського та культурного будівництва в місті Кам'янець-Подільський і чия діяльність є прикладом дотримання принципів комуністичної моралі та самовідданого служіння справі побудови комуністичного суспільства в нашій країні». Імена перших почесних громадян міста стали відомі тільки через рік і 4 місяці — 5 листопада 1967 року, тобто за два дні до 50-річчя «Великого Жовтня». П'ята сесія міської ради одинадцятого скликання розглянула єдине питання: про надання звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». І одноголосно ухвалила, що ними стануть (за абеткою):
На урочистих зборах у міському Будинку культури секретар міськвиконкому Олександр Гоголь зачитав постанову міськкому КПУ та міськради про перших почесних громадян міста; голова міськвиконкому Григорій Тонкочеєв трьом із чотирьох відзначених (крім 79-річного Кушелєва, який не зміг приїхати із Житомира) вручив грамоти почесних громадян, а дівчата в національних українських костюмах пов'язали їм широкі червоні стрічки. Місцева газета «Прапор Жовтня» оперативно опублікував спогади Михайла Кушелєва (7 листопада) і Федора Попова (22, 25, 29 листопада та 2 грудня), а 12 грудня публікацією про Михайла Кушелєва започаткував рубрику «Почесні громадяни міста Кам'янець-Подільський» (15 грудня з'явилася публікація про Федора Попова, 26 грудня — про Миколу Комісарова). Вшанування визволителів і партійних керівниківП'ятий почесний громадянин з'явився через рік — 19 листопада 1968 року, коли на сесії міськради проводили на пенсію голову міськвиконкому (від 1964 року), а ще раніше (у 1953—1962 роках) першого секретаря міськкому КПУ Григорія Андрійовича Тонкочеєва. У такий спосіб було відзначено його «добросовісну та бездоганну роботу в партійних і радянських органах міста, великий внесок у справу розвитку господарства та культури Кам'янця-Подільського». 23 березня 1974 року — до 30-річчя визволення Кам'янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників — почесним громадянином міста став москвич Дмитро Данилович Лелюшенко — генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу, командувач 4-ї гвардійської танкової армії, яка визволяла Кам'янець від гітлерівських загарбників. А наступного дня Дмитро Данилович запалив Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата в сквері Танкістів. Через 10 років, у березні 1984 року, на честь 40-річчя визволення міста високе звання надали ще чотирьом визволителям Кам'янця. Це Герої Радянського Союзу:
Двоє з них — Барабанов і Ушаков — прибули на святкування до Кам'янця-Подільського, тож 25 березня їм урочисто вручили дипломи почесних громадян, пов'язали червоні стрічки. 23 квітня 1986 року востаннє за радянських часів депутати міськради надали звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Передусім, уважили персонального пенсіонера Олександра Миколайовича Лєсового, який «багаторічною активною участю в трудовому та громадському житті, очолюючи з лютого 1963 року до червня 1985 року міську партійну організацію, сприяв комплексному розвиткові Кам'янця-Подільського». Тоді ж ще одним почесним громадянином міста стала перший секретар общинського комітету Болгарської комуністичної партії міста Тутракан Василка Ганєва Маринова. Це був своєрідний обмін люб'язностями міст-побратимів: тодішній перший секретар Кам'янець-Подільського міськкому КПУ Володимир Козлов став почесним громадянином Тутракана. Отже, за 25 радянських років (1966—1991) звання почесного громадянина Кам'янця-Подільського було надано всього 12 особам. У незалежній УкраїніЗа перші 14 років незалежної України (1991—2005) почесними громадянами міста стала 41 особа. 14 визволителівПередусім, звання надавали визволителям Кам'янця-Подільського. 1994 року, коли місто святкувало піввіковий ювілей мирного життя, почесними громадянами Кам'янця стали 14 його визволителів. Шість з них відзначили 23 березня. Це:
Невдовзі почесними громадянами стали:
Рекордний 1999 рікРекордним для звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський» виявився 1999 рік — 15 відзначених (11 березня, 15 вересня і 19 жовтня). Почесними громадянами стали 8 визволителів міста:
Було відзначено також мужність і героїзм у боях за визволення України, багаторічну сумлінну працю та виважену громадську позицію чотирьох кам'янчан. Це:
І, нарешті, було пошановано трьох ветеранів праці. Це:
Нове Положення15 грудня 1999 року сесія міської ради затвердила нове Положення про звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Передусім, було зазначено, що звання надається сесією міської ради до Дня міста (третя субота травня) та до Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників (26 березня), але не більше ніж двом особам на рік. Підставою для відзначення громадянина є його значний внесок в економічний, соціальний, культурний і духовний розвиток міста, в розв'язання соціальних проблем, а також визнана видатна науково-практична та громадська діяльність, яка сприяє популяризації та утвердженню міста. Відзначеним особам вручаються посвідчення встановленого зразка, нагрудна стрічка блакитного кольору з вишитим жовтими нитками написом «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Почесний громадянин має право на вільний вхід на всі загальноміські заходи, в усі виконавчі структури міської влади, вносити пропозиції до міської ради та її виконавчого комітету з усіх життєво важливих питань міста, безкоштовно їздити в міському пасажирському транспорті (крім таксі). Якщо почесний громадянин міста, який не є кам'янчанином, прибув у Кам'янець-Подільський на запрошення міськради, міськвиконкому, міської ветеранської організації (за погодженням із міським головою), то він забезпечується безкоштовним проживанням і харчуванням на встановлений період, а також оплатою проїзду в обидві сторони (крім таксі та спального вагона). Нові почесніПісля введення в дію нового Положення список почесних громадян міста за 6 років (2000—2005) зріс на 12 чоловік. Отож принципу «щороку по дві особи» міськрада не порушила, хоча були роки, коли відзначали чотирьох, але й були роки, коли не відзначали нікого. Отже, почесними громадянами стали ще 4 учасники визволення Кам'янця-Подільського від гітлерівських загарбників:
Жителька Кубачівки (нині в складі села Смотрич Кам'янець-Подільського району) Марія Антонівна Серебрякова відзначилася при захисті міста в червні — липні 1941 року, тож 18 червня 2003 року їй надали звання «Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільський». Почесними громадянами також стали:
До почесних громадян міста приєднався академік НАН України Петро Тимофійович Тронько, відзначений 24 червня 2005 року — незадовго до його 90-річчя — «за значний внесок у популяризацію та збереження історико-архітектурної спадщини міста». Після паузиУпродовж трьох років почесне звання не надавалося. 23 вересня 2008 року вперше почесним громадянином Кам'янця-Подільського став спортсмен — дворазовий чемпіон параолімпійських ігор у складі збірної України з футболу, заслужений майстер спорту Віталій Євгенович Трушев. 24 березня 2009 року почесне звання надано ще двом визволителям міста. Це Всеволод Григорович Козоріз і 98-річний Ілля Олександрович Чеботарьов[1]. 16 лютого 2010 року почесним громадянином міста став ветеран Великої Вітчизняної війни, місцевий хоровий диригент і композитор Борис Романович Ліпман [2].
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
