Протомалайці

Протомалайці
Протомалайці
	Група протомалайських тубільців у Беранг, Перак, Малайзія, 1906 рік
Ареал	Малайський архіпелаг:
Близькі до	сеної (семак-бері, Маг-мері), Оранг-лаут, малайці, корінні індонезійці, малагасійці
Мова	малайські мови, семелійські мови, філіппінські мови, батакські мови, даякські мови, індонезійські мови, малайзійська мова, філіппінська мова, англійська мова
Релігія	анімізм, іслам, християнство

Термін протомалайці, первісні малайці, протогесперонезійці, гесперонезійці першої хвилі або первісні гесперонезійці^[1] належить до носіїв австронезійської мови, які переселилися з материкової Азії на Малайський півострів і Малайський архіпелаг під час тривалої серії міграцій між 2500 і 1500 роками до н.е. Протомалайці є нащадками перших людей, що жили в Південно-Східній Азії, і є предками людей у Східній Азії та Америці.^[2]

Вважається, що протомалайці були мореплавцями, обізнаними в океанографії, які володіли досконалими навичками рибальства, а також базовими сільськогосподарськими навичками. Протягом багатьох років вони оселилися в різних місцях і прийняли різні звичаї та релігії в результаті акультурації та змішаних шлюбів з більшістю людей, з якими вони контактували, такими як племена оранг-аслі, народи семангів і сеноїв.

Походження

Енциклопедія Малайзії: рання історія вказала на три теорії походження прамалайської мови:^[3]

Юньнаньська теорія, міграція річки Меконг (вперше опублікована в 1889 року). Теорію походження протомалайців з Юньнані підтримують Р. Г. Ґелдерн, Дж. Г.К Керн, Дж. Р. Фостер, Дж. Р. Лоґен, Сламетмульджана та Асмах Гаджі Омар. Інші докази, що підтверджують цю теорію, включають: кам'яні знаряддя, знайдені на Малайському архіпелазі, які є аналогами центральноазійських знарядь; подібність малайських і ассамських звичаїв; і той факт, що малайська та кхмерська мови є спорідненими мовами, оскільки прабатьківщина кхмерів виникла біля витоків річки Меконг.
Теорія моряків (вперше опублікована в 1965 році).
Тайванська теорія (вперше опублікована в 1997 році). Для отримання додаткової інформації дивіться статті про австронезійські народи та австронезійські мови.

Деякі історичні лінгвісти дійшли висновку, що існує мізерна лінгвістична база для прото-/дейтеро-малайського розколу.^[4] Отримані дані свідчать про те, що прото-малайці та дейтеро-малайці, можливо, походять від одного і того ж народу. Попередні теорії припускали, що дейтеро-малайці з'явилися під час другої хвилі міграції, близько 300 р. до н. е., порівняно з прибуттям прото-малайців, які з'явилися набагато раніше.^[5]

Географічні регіони

Індонезія

Ернест-Теодор Гамі (1896) вперше визначив 3 протомалайські групи, які знаходяться на Суматрі та Борнео, Індонезія:^[6]^[7]

Дослідження Коенджаранінграта та Альфреда Рассела Воллеса (1869) також дійшли висновку, що більшість молукканців підпадають під протомалайську класифікацію з меланезійською домішкою.^[8] Однак висновки Антоніо Мендеса Коррейї перекласифікували тиморців^[9] в етнологічній таблиці Альфреда Рассела Воллеса як переважно протомалайців.^[10] Про це свідчить разюча схожість архітектурних проєктів традиційних жител у Лоспалосі, Східний Тимор, із спільнотами батаків і тораджів.^[11] На Сулавесі не тільки тораджі вважаються частиною стародавнього протомалайського народу, але й сусідній народ мінахасанів, який мігрував на острів у мегалітичний період.^[12] На Суматрі протомалайським вважається маловідоме плем'я пігмеїв під назвою Манте з Ачеха. Наразі його класифікують як вимерле.^[13]

Інші етнічні групи, які тісно пов'язані з протомалайцями, такі як народ наге з Флореса, який вважається сумішшю протомалайців та меланезійців^[14]^[15] та народ сакаї з Ріау, який спочатку був чистим протомалайцем, доки пізніше не був витіснений у внутрішні райони Дейтеро-малайцями, що призвело до їх змішування з негритосами^[16]. Біля західного узбережжя Бенгкулу, острів Суматра, корінне населення острова Енгано, відоме як енганці, в основному вважається протомалайцями^[17].

Малайзія

У Малайзії протомалайців класифікують як корінну групу оранг-аслі на півострові Малайзія. До них офіційно належать:^[18]

Інші етнічні групи за межами півострова Малайзія, які також вважаються протомалайськими, окрім групи людей Орангоаслі, такі як рунгуси.^[20]

Філіппіни

На Філіппінах є кілька груп людей, які були визначені як частина протомалайської групи:^[21]

Хоча на Філіппінах існують інші етнічні групи, які певним чином споріднені або мають суміш протомалайської мови, а саме:^[21]

Тедурай, в основному суміш протомалайців і корінних індонезійців
Аапаяо, суміш прамалайців і негріто
Замбале, головним чином негріто з сумішшю протомалайської та австралоїдної раси^[23]^[24]
Албай-бікольці, переважно протомалайці з деякою сумішшю негритосів
Батаки (Філіппіни), суміш прамалайців і корінних індонезійців
Батаанці, головним чином негритоси з сумішшю протомалайської та австралоїдної рас^[23]^[24]
Багобо, суміш протомалайців і корінних індонезійців
Блан, суміш протомалайців і корінних індонезійців
Манобо, суміш протомалайців і корінних індонезійців
Субанен, переважно протомалайці з домішками малайців (прибережні) або корінних індонезійців (всередині)
Іфугао, суміш прамалайців і малайців
Тінггіанці, суміш корінних індонезійців і малайців
Бонток, переважно малайці

Див. також

Доісторична Малайзія
Королівство Мелаю, королівство Мелаю Куно

Посилання

↑ Bani Noor Muchamad (2007). Anatomi rumah bubungan tinggi. Pustaka Banua. с. 2. ISBN 978-97-933-8133-6.
↑ Geneticist clarifies role of Proto-Malays in human origin. Malaysiakini. 24 січня 2012. Процитовано 8 квітня 2020.
↑ Dato' Dr Nik Hassan Suhaimi & Nik Abdul Rahman, ред. (1999). Encyclopedia of Malaysia: Early History. Archipelago Press. ISBN 978-981-3018-42-6.
↑ Karl Anderbeck, "Suku Batin - A Proto-Malay People? Evidence from Historical Linguistics", The Sixth International Symposium on Malay/Indonesian Linguistics, 3 - 5 August 2002, [[Bintan Island]], [[Riau]], Indonesia. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 березня 2011.
↑ Steven L. Danver (2015). Native Peoples of the World: An Encyclopedia of Groups, Cultures and Contemporary Issues. Routledge. ISBN 978-13-174-6399-3.
↑ Ernest Théodore Hamy (1896). Les races Malaiques et Americaines. L'Anthropologie.
↑ Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 143. ISBN 978-98-147-2207-0.
↑ Koentjaraningrat (2007). Villages in Indonesia. Equinox Publishing. с. 129. ISBN 978-97-937-8051-1.
↑ Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 118. ISBN 978-98-147-2207-0.
↑ Ricardo Roque (2010). Headhunting and Colonialism: Anthropology and the Circulation of Human Skulls in the Portuguese Empire, 1870-1930. Springer. с. 175. ISBN 978-02-302-5133-5.
↑ George Junus Aditjondro (1994). East Timor: an Indonesian intellectual speaks out. Australian Council for Overseas Aid. с. 29. ISBN 09-098-3161-0.
↑ Joan Erickson (1982). Southeast Asia. Lane Publishing Company. с. 156. ISBN 03-760-6764-0.
↑ Ferdian Ananda Majni (28 березня 2017). Mante, Suku Kuno Aceh yang Terlupakan. Media Indonesia. Процитовано 26 травня 2018.
↑ Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 119. ISBN 978-98-147-2207-0.
↑ Reginald Ruggles Gates (1948). Human ancestry from a genetical point of view. Harvard Univ. Press. с. 354.
↑ Parsudi Suparlan (1995). Orang Sakai di Riau: masyarakat terasing dalam masyarakat Indonesia: kajian mengenai perubahan dan kelestarian kebudayaan Sakai dalam proses transformasi mereka ke dalam masyarakat Indonesia melalui Proyek Pemulihan Pembinaan Kesejahteraan Masyarakat Terasing, Departemen Sosial, Republik Indonesia. Yayasan Obor Indonesia. с. 40. ISBN 97-946-1215-4.
↑ Charles Alfred Fisher (1964). South-east Asia: a social, economic, and political geography. Methuen. с. 240. OCLC 489670953.
↑ Jean Michaud, Margaret Byrne Swain & Meenaxi Barkataki-Ruscheweyh (2016). Historical Dictionary of the Peoples of the Southeast Asian Massif. Rowman & Littlefield. с. 304. ISBN 978-14-422-7279-8.
↑ Geoffrey Benjamin & Cynthia Chou, ред. (2002). Tribal Communities in the Malay World: Historical, Cultural and Social Perspectives. Institute of Southeast Asian Studies. с. 22. ISBN 98-123-0167-4.
↑ Bulletin - Institute for Medical Research, Issues 19-20. Institute for Medical Research. 1983. с. 29.
↑ ^а ^б Ignacio Villamor & Felipe Buencamino (1921). Philippines. Census Office. Census of the Philippine Islands Taken Under the Direction of the Philippine Legislature in the Year 1918, Volume 2. Bureau of printing.
↑ Michael Grosberg; Greg Bloom; Trent Holden; Anna Kaminski; Paul Stiles (2015). Lonely Planet Philippines. Lonely Planet. ISBN 978-17-436-0537-0.
↑ ^а ^б William Cameron Forbes (1985). The Philippine Islands. Harvard University Press. с. 258. ISBN 97-117-0712-8.
↑ ^а ^б Ligaya Tiamson- Rubin. Kasaysayan at pag-unlad ng Wikang Pambansa ng Pilipinas. Rex Bookstore, Inc. 2008. с. 3. ISBN 978-97-123-3321-7.

[1] Bani Noor Muchamad (2007). Anatomi rumah bubungan tinggi. Pustaka Banua. с. 2. ISBN 978-97-933-8133-6.

[2] Geneticist clarifies role of Proto-Malays in human origin. Malaysiakini. 24 січня 2012. Процитовано 8 квітня 2020.

[3] Dato' Dr Nik Hassan Suhaimi & Nik Abdul Rahman, ред. (1999). Encyclopedia of Malaysia: Early History. Archipelago Press. ISBN 978-981-3018-42-6.

[4] Karl Anderbeck, "Suku Batin - A Proto-Malay People? Evidence from Historical Linguistics", The Sixth International Symposium on Malay/Indonesian Linguistics, 3 - 5 August 2002, [[Bintan Island]], [[Riau]], Indonesia. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 березня 2011.

[5] Steven L. Danver (2015). Native Peoples of the World: An Encyclopedia of Groups, Cultures and Contemporary Issues. Routledge. ISBN 978-13-174-6399-3.

[6] Ernest Théodore Hamy (1896). Les races Malaiques et Americaines. L'Anthropologie.

[7] Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 143. ISBN 978-98-147-2207-0.

[8] Koentjaraningrat (2007). Villages in Indonesia. Equinox Publishing. с. 129. ISBN 978-97-937-8051-1.

[9] Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 118. ISBN 978-98-147-2207-0.

[10] Ricardo Roque (2010). Headhunting and Colonialism: Anthropology and the Circulation of Human Skulls in the Portuguese Empire, 1870-1930. Springer. с. 175. ISBN 978-02-302-5133-5.

[11] George Junus Aditjondro (1994). East Timor: an Indonesian intellectual speaks out. Australian Council for Overseas Aid. с. 29. ISBN 09-098-3161-0.

[12] Joan Erickson (1982). Southeast Asia. Lane Publishing Company. с. 156. ISBN 03-760-6764-0.

[13] Ferdian Ananda Majni (28 березня 2017). Mante, Suku Kuno Aceh yang Terlupakan. Media Indonesia. Процитовано 26 травня 2018.

[14] Fenneke Sysling (2016). Racial Science and Human Diversity in Colonial Indonesia. NUS Press. с. 119. ISBN 978-98-147-2207-0.

[15] Reginald Ruggles Gates (1948). Human ancestry from a genetical point of view. Harvard Univ. Press. с. 354.

[16] Parsudi Suparlan (1995). Orang Sakai di Riau: masyarakat terasing dalam masyarakat Indonesia: kajian mengenai perubahan dan kelestarian kebudayaan Sakai dalam proses transformasi mereka ke dalam masyarakat Indonesia melalui Proyek Pemulihan Pembinaan Kesejahteraan Masyarakat Terasing, Departemen Sosial, Republik Indonesia. Yayasan Obor Indonesia. с. 40. ISBN 97-946-1215-4.

[17] Charles Alfred Fisher (1964). South-east Asia: a social, economic, and political geography. Methuen. с. 240. OCLC 489670953.

[18] Jean Michaud, Margaret Byrne Swain & Meenaxi Barkataki-Ruscheweyh (2016). Historical Dictionary of the Peoples of the Southeast Asian Massif. Rowman & Littlefield. с. 304. ISBN 978-14-422-7279-8.

[19] Geoffrey Benjamin & Cynthia Chou, ред. (2002). Tribal Communities in the Malay World: Historical, Cultural and Social Perspectives. Institute of Southeast Asian Studies. с. 22. ISBN 98-123-0167-4.

[20] Bulletin - Institute for Medical Research, Issues 19-20. Institute for Medical Research. 1983. с. 29.

[COTPITUTDO-21] а ^б Ignacio Villamor & Felipe Buencamino (1921). Philippines. Census Office. Census of the Philippine Islands Taken Under the Direction of the Philippine Legislature in the Year 1918, Volume 2. Bureau of printing.

[22] Michael Grosberg; Greg Bloom; Trent Holden; Anna Kaminski; Paul Stiles (2015). Lonely Planet Philippines. Lonely Planet. ISBN 978-17-436-0537-0.

[TPI258-23] а ^б William Cameron Forbes (1985). The Philippine Islands. Harvard University Press. с. 258. ISBN 97-117-0712-8.

[KAPNWPNP3-24] а ^б Ligaya Tiamson- Rubin. Kasaysayan at pag-unlad ng Wikang Pambansa ng Pilipinas. Rex Bookstore, Inc. 2008. с. 3. ISBN 978-97-123-3321-7.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]