Населення Малайзії
Населення Малайзії. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,513 млн осіб (43-тє місце у світі)[1]. Чисельність малайців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 19,71 ‰ (86-те місце у світі), смертність — 5,03 ‰ (188-ме місце у світі), природний приріст — 1,44 % (83-тє місце у світі) Природний рухВідтворенняНароджуваність у Малайзії, станом на 2015 рік, дорівнює 19,71 ‰ (86-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,55 дитини на одну жінку (76-те місце у світі)[1]. Смертність у Малайзії 2015 року становила 5,03 ‰ (188-ме місце у світі)[1]. Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,44 % (83-тє місце у світі)[1]. Вікова структура![]() Середній вік населення Малайзії становить 28,2 року (130-те місце у світі): для чоловіків — 28, для жінок — 28,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,75 року (112-те місце у світі), для чоловіків — 71,97 року, для жінок — 77,73 року[1]. Вікова структура населення Малайзії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28 років, жінки — 25,7 року, загалом — 26,9 року (дані за 2010 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 92,3 особи/км² (116-те місце у світі)[1]. ![]() УрбанізаціяМалайзія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 74,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,66 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Куала-Лумпур (столиця) — 6,837 млн осіб, Джохор — 912,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,33 ‰ (130-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2015 рік, в країні постійно перебуває 88,67 тис. біженців з М'янми[1]. У країні мешкає 11,7 тис. осіб без громадянства, здебільшого це мусульмани-рохін'я з М'янми, етнічні індуси, діти нелегальних мігрантів з Філіппін та Індонезії[1]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: малайці — 50,1 %, китайці — 22,6 %, місцеві племена — 11,8 %, індійці — 6,7 %, інші — 0,7 %, іноземці — 8,2 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[3]: малайська. Інші поширені мови: англійська, китайська, тамільська, телугу, малаялам, пенджабська, тайська. У Східній Малайзії (Сабах і Саравак) поширені мови місцевих племен, найбільші з яких ібанська і кадазанська. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 61,3 %, буддизм — 19,8 %, християнство — 9,2 %, індуїзм — 6,3 %, конфуціанство, даоїзм, традиційні вірування — 1,3 %, інші — 0,4 %, не сповідують жодної — 0,8 %, не визначились — 1 % (станом на 2010 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 94,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,2 % — серед чоловіків, 93,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,1 % ВВП країни, станом на 2013 рік (46-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років (станом на 2014 рік). Середня і професійнаВищаОхорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 1,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,2 % ВВП країни (161-ше місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 13,27 ‰ (113-те місце у світі); хлопчиків — 15,33 ‰, дівчаток — 11,07 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 40 випадків на 100 тис. народжень (125-те місце у світі)[1]. Малайзія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гарячка денге, лептоспіроз (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року було зареєстровано 100,8 тис. хворих на СНІД (44-те місце в світі), це 0,45 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (72-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 9,0 тис. осіб (27-ме місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 12,9 % (123-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 12,9 % (оцінка на 2006 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 93 % в сільській місцевості; загалом 98,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,1 %, в сільській місцевості — 95,9 %, загалом по країні — 96 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 11,2 км³ на рік, або 414 тонни на одного мешканця на рік: з яких 35 % припадає на побутові, 43 % — на промислові, 22 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне положенняСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 43,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 35,2 %; частка осіб похилого віку — 8,4 %, або 11,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 3,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,8 %, верхній дециль — 34,7 % (станом на 2009 рік)[1]. Станом на 2013 рік, в країні 100 тис. осіб не має доступу до електромереж; 99,5 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99,8 %, у сільській місцевості — 98,7 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 21,684 млн унікальних інтернет-користувачів (40-ве місце у світі), що становило 71,1 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 14,3 млн осіб (41-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 11 %; промисловість і будівництво — 36 %; сфера послуг — 53 % (станом на 2012 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 2,7 % працездатного населення, 2014 року — 2,9 % (18-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,2 %, серед юнаків — 9,3 %, серед дівчат — 11,6 % (100-те місце у світі)[1]. КриміналНаркотики![]() Держава енергійно бореться із незаконним обігом наркотичних засобів, застосовуючи смертну кару. Героїн залишається основним наркотиком, що вживає місцеве населення, зростає роль синтетичних (екстазі, метамфетамін). Синтетичні наркотики виробляються як на внутрішній ринок, так і для задоволення потреб ринку сусідніх країн[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Малайзії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідженняДемографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
ПереписиДив. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Малайзії
|
Portal di Ensiklopedia Dunia